ВІЙСЬКОВЕ ПАЛОМНИЦТВО
21-09-2015, 07:18. Разместил: psi01morpex
ВІЙСЬКОВЕ ПАЛОМНИЦТВО
Сто стежок веде до Зарваниці і віки стежин цих не зітруть.
Люди йдуть до Матері-Цариці, до криниці вільні люди йдуть...
19 вересня 2015 року урочисто розпочалося VII Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця. Цьогорічна проща проводиться під гаслом «ТІЛЬКИ ЛЮБОВ ЗДАТНА НА ПЕРЕМОГУ». І це символічно. Бо щира любов і молитва покликані об’єднати усіх воїнів, захисників України в єдину спільноту, щоб разом зі своїми родинами, в єдності молитися за мир і спокій у нашій країні, стати міцним щитом для оборони Вітчизни від ворога.
Паломництво організовується Українською греко-католицькою церквою за погодження і при участі Міністерства оборони України, МВС України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної служби надзвичайних ситуацій та Державної пенітенціарної служби України.
Вже другий рік поспіль у Марійському духовному центрі молилися військовослужбовці-учасники антитерористичної операції на сході України.
Із самого ранку колони автобусів із Києва, Львова, Черкас, Хмельницького, Дрогобича, Великих Мостів, Івано-Франківська, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Маріуполя, Стрия, Бережан та Тернополя прибули до с. Зарваниця, Теребовлянського району, Тернопільської області. Більше двох тисяч військовослужбовців, активістів ветеранських об’єднань та працівників силових структур України прибули на Тернопільщину, щоб у спільній молитві звернутися до Бога.
Захід розпочався з молебну перед Зарваницькою іконою Божої матері.
«Ми вирушаємо сьогодні у нашу дорогу з молитвою до Пресвятої Богородиці, чудесно явленої тут у Зарваниці. Цілою нашою спільнотою прочан звертаємося до неї з проханням зміцнити нашу віру, очистити нашу надію, розпалити нашу любов»,- наголосив у своїй промові владика Михаїл (Колтун), керівник Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України.
Паломництво відбувається у чудотворному місці, де за переказами багато століть тому сталося явлення Божої Матері.
Зарваниця - невеличке село, справжня духовна перлина Поділля. Всього 147 селянських садиб, обсаджених буйним квітом мальв і чорнобривців, немов острівок виділяються серед лісової порослі на березі Стрипи. Від обласного Тернополя до Зарваниці веде автомагістраль - 56 км.
Історія цього благодатного села, яке розташовано під особливою опікою Матері Божої, сягає 1240 р. Орди монголо-татарського хана Батия зруйнували древній золотоглавий Київ. Палали храми, гинули Києво-Печерські ченці, брали в ясир простий люд.
Один з молодих ченців Києво-Печерського монастиря зумів потайки вибратися з палаючого Києва і дрімучими лісами довго біг на захід. Людям, яких він рідко зустрічав, оповідав про жорстокість завойовників-ординців, що йшли зі сходу на Київську Русь.
Багато днів він провів серед лісів, боліт та ярів. Втомившись, знесилений і ослаблений чернець з великою і щирою вірою у своє спасіння, з молитвою до Божої Матері заснув на лісовій галявині біля джерела.
Сон був дуже міцним і, мабуть, довгим. Уві сні молодий чернець побачив свою Небесну Спасительку Діву Марію у позолочених ризах і двох ангелів з лілеями у руках.
Богородиця торкнулася його плеча своїм покривалом і промовила: «Не печалься юначе. Залишайся тут - у цьому райському куточку, живи і молися, прославляй Бога. Я владарюватиму у цих краях завжди, бо полюбила вашу Русь-Україну, як Добра Мати».
Чернець прокинувся від якогось особливо радісного почуття і побачив перед собою божественне обличчя Божої Матері. З ікони іскрилося небесним сяйвом обличчя Богородиці, яке він щойно бачив у сонному видінні. Богородиця тримала на руках маленького Ісусика і ніби зарвалась (піднялась) над джерелом.
Цей сон і видіння справжнього образа (ікони) Богородиці надихнув ченця на місце його подальшого духовного подвигу. Облаштувавши невеличку келію в одній з печер, він переніс туди чудотворний образ Богородиці і вирішив довічно оселитися у цьому благодатному місці, яке йому поблагословила Матір Світу Тихого.
Не може світильник бути непомітним. Так і це особливе місце стало приваблювати багатьох вірян, які шукали допомоги у скрутні часи, відради у своєму лиху, зцілення від душевних і тілесних хвороб.
Помолившись перед іконою Богородиці, причастившись та омившись водою з джерела, віряни стали відчувати духовний спокій і зцілення від різних важких хвороб. Так у народі зіткалася риза святості чудодійності ікони Зарваницької Божої Матері та Її Святого Джерела з цілющою водою.
Відтоді це місце стали називати Зарваницею. Характерна краса, широка палітра барв, неземні вирази лику Богородиці і Спасителя назавжди заполоняють серце глядача цього унікального взірця давньоруського Візантійського іконопису.
Варто звернути увагу на зображення Спасителя. Він сидить на лівій руці біля серця Богородиці. Права рука Богомладенця лежить на Євангелії - Новозавітній Книзі життя, яка стверджує істинність і значимість Закону Божого. Лівою рукою Предвічний Архієрей благословляє глядача. Голову Ісуса вінчає корона, якою у 1867 р. коронував папа Пій IX і надав Зарваниці відпустового значення.
Земна слава Зарваниці стала поширюватися серед навколишніх сіл. Сюди на голос Спасителя приходили ті, хто шукав допомоги Матері Божої і вічного спасіння.
Пізніше, при невеликій печері зібралися ченці і заснували невеличкий чоловічий монастир, а благочестиві селяни вважали за велику честь побудувати поряд зі святим місцем і свою земну оселю. Згодом тут виникло село, яке через різні лихоліття зберегло славу Небесної Цариці.
Першу церкву на місцині Богородиці збудував князь Василько Теребовлянський, котрий заблукав під час полювання у лісі і важко захворів. Розпач і безсилля оволоділи серцем князя, він майже вже втратив надію на спасіння. Та натрапивши на печеру ченця, який, прийнявши хворого і знесиленого князя, благословив того чудодійним образом, теребовлянський князь видужав. Цю першу церкву для місцевих жителів князь збудував, як дар за своє спасіння, за чудесне зцілення, і пам'ятав Богородицю до останніх днів життя.
Багато чудес збереглося у пам'яті народній і записано ченцями Святотроїцького монастиря Студійського Уставу. Археологічні дослідження стверджують, що на цьому місці були людські поселення у перші тисячоліття до нашої ери. Знайдено речі скіфського часу. Колись це поселення було укріплене. Був замок, руїни якого збереглися до наших днів. У 1662-1688 рр. Зарваницю декілька разів руйнували турки, спаливши церкву і монастир. Чудотворна ікона врятувалася і її було перенесено до новозбудованої дерев'яної церкви у центрі Зарваниці. У 1770 р. туди помістили чудодійний образ Розп'ятого Спасителя, який був коронований у 1772 р. Львівським митрополитом Андрієм Шептицьким. Ця церква згоріла, нині на її місці встановлено пам'ятний кам'яний Хрест.
У 1754 р. за кошти власника села графа А. Мйончинського вимуровано храм Пресвятої Трійці, четвертий з часу заснування Зарваниці. До цього храму були перенесені обидві чудотворні ікони.
У 1894 р. біля Святого Джерела збудовано каплицю.
У 1916 р., в часи Першої світової війни, частина селянських садиб і весь монастир було пошкоджено, але через 6 років монастир повністю відбудували за сприяння митрополита Андрія Шептицького, який побував тут у 1922 р.
У вересні 1939 р. більшовицька влада різко обмежила духовну діяльність у Зарваниці. У 1944 р. під час Великої Вітчизняної війни спалено монастирську церкву, а в 1961 р., за радянських часів, - каплицю. За радянської влади греко-католицьке духівництво окормляло свою паству по хатах, підпільно.
23 листопада 1989 р., після 50-річної перерви, вперше прилюдно відслужили Службу Божу у місцевій церкві і з цього часу в Зарваниці відкрито приймають тисячі поломників-богомольців, а невеличке село перетворилося на Міжнародний Марійський духовний центр УГКЦ в Україні.
Нині до комплексу монастиря, приходської парафії і Міжнародного Марійського відпустового центру входять: ансамбль собору Зарваницької Матері Божої, каплиця біля Святого Джерела, скульптурна композиція рельєфної ікони Зарваницької Божої Матері, чотириярусна дзвіниця надбрамної церкви Благовіщення, монастирська церква Різдва Пресвятої Богородиці, Хреста на місці згорілої церкви, парафіяльна церква Святої Трійці і велике Співоче поле на 50000 глядачів.
У Зарваниці народилися поет і художник Володимир Гаврилюк, фольклорист та етнограф Гнат Галька, письменники Євген Мендичевський, Ганна Головінська-Максимович, журналіст Омелян Макогін, науковець Іван Головінський та ін.
Тут працювали відомий український хоровий диригент Осип Вітошинський, письменники Василь Лімченко-Мельник та Марія Кузьмович-Головінська.
У Зарваниці біля її святинь молилися і трудилися на славу Пресвятої Богородиці великі ієрархи: митрополит Андрій Шептицький, Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий, владика Микита Будка, митрополит Володимир Стернюк, владика Павло Василик, владика Михаїл Сабрига, настоятель Марійського Духовного Центру єпископ Василь Семенюк, Патріарх Мирослав-Іван кардинал Любачівський, глава УГКЦ Кардинал Любомир Гузар та багато інших високодостойних духовних осіб.
У червні 2001 р. під час офіційного візиту Папи в Україну ікону Зарваницької Богородиці було доставлено в храм на Аскольдову могилу у м. Київ, де Понтифік колінопреклонно молився перед цим чудотворним образом і благословив своєю вервечкою.
Оновлена духовна перлина Зарваниця несе своїй міжнародній пастві, особливо молоді, новий духовний стимул для розуміння Правди Божої, миру, духовної злагоди у суспільстві і кожній сім'ї, надихає на справи добрі, розумні та вічні.
Мати Божа та її духовні служителі радо приймають людей різних конфесій, які приходять до невичерпного джерела Благодаті Божої і під вседійний Покров Матері Божої Зарваницької. Зарваниця виконує свою велику місійну справу серед розрізненого політичними партіями і релігійними конфесіями народу України.
З ранку 19 вересня колона військових паломників вирушила на площу перед Собором до скульптури Матері Божої, де і відбулася церемонія відкриття паломництва. Всі присутні із щирою молитвою звернулись до Матері Божої. Бійці разом із Владикою просили в Богородиці покрову та допомоги у захисті української держави.
Цьогорічні молитви були по особливому щирими та душевними: «Вірні військовій присязі та своєму священному обов’язку, щільними лавами, завзятим духом, єдиним палаючим любов’ю до рідної землі серцем, ми готові незламно стояти, щоб на нашій землі припинилося кровопролиття та страждання і запанував мир. Благаємо тебе, очисти нашу надію, зроби її такою світлою та яскравою, щоб навіть у найтемніших сутінках найважчих життєвих обставин ми не зійшли з дороги, не зупинились, але відважно продовжували прямувати до світлого ранку остаточної перемоги добра над злом»; «Пресвята Богородице, запевнення нашої перемоги, захисти нас Твоїм покровом, дай нам сили у боротьбі, мужності й відваги, як належить добрим воїнам, даруй нашим командирам військову мудрість, нашим побратимам – щиру відвагу й хоробрість, а усьому нашому війську – славну перемогу. Допоможи нам завжди залишатися вірними заповіді Христовій».
Паломницька програма продовжилася відновленням хресних обітів у купелі Святої Анни. Усі бажаючи, традиційно промовляючи молитву до Бога, тричі занурювались у освячену воду.
По завершенні учасники паломництва пройшли Хресною ходою. Військові почергово несли хрест від стації до стації, а капелани провадили дорогу душпастирською наукою.
Перший день паломництва завершився духовно – мистецькою програмою за участю ансамблю пісні і танцю Збройних сил України та гурту «Українські барви».
Ввечері розпочалася заупокійна Божественна Літургія за полеглими захисниками Вітчизни. Військові паломники молились за упокій душ воїнів, полеглих за українську державу та за кращу долю українського народу. Вони просили, щоб Господь Бог простив загиблим усяке прогрішення, дарував їм вічний упокій і запровадив їх, де всі праведні спочивають.
Паломники у погонах в пам’ять про загиблих пройшли скорботною ходою зі свічками. По завершенні церемонії покладання квітів всі присутні об’єднались у спільній молитві за невідомого солдата.
Наступного дня була відслужена Архієрейська Божественна Літургія під час якої військові прочани приступили до святих Таїнств Сповіді і Причастя.
Ми приходимо сьогодні до тебе Пречиста в надії твого милосердя і несказанної твоєї благодаті. Подай нам на цьому місці твого вдоволення, ласкаву твою допомогу. Заступайся за нас недостойних, за дар миру цілому українському народові перед сином твоїм Господом нашим Ісусом Христом…
Духовна перлина Зарваниця несе своїй міжнародній пастві, особливо молоді, новий духовний стимул для розуміння Правди Божої, миру, духовної злагоди у суспільстві і кожній сім'ї, надихає на справи добрі, розумні та вічні. Мати Божа та її духовні служителі радо приймають людей різних конфесій, які приходять до невичерпного джерела Благодаті Божої і під вседійний Покров Матері Божої Зарваницької.
Зарваниця виконує свою велику місійну справу серед розрізненого політичними партіями і релігійними конфесіями народу України.
Матеріал підготував А. В. Вовк – член Національної спілки журналістів України, гвардії п/полковник запасу. Фото заходів: Ігор Крочак та Вадим Голуб.
Вернуться назад