ДЕНЬ СВЯТОГО ПРЕПОДОБНОГО СИМЕОНА
25-09-2015, 17:54. Разместил: psi01morpex
ДЕНЬ СВЯТОГО ПРЕПОДОБНОГО СИМЕОНА
Чотирнадцятого вересня - є свято святого Преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи.
Преподобний Симеон походив з Каппадокійського поселення Сисан. Батьки були християнами, мати — візантійська християнська свята з Антіохії — Преподобна Марфа.
З 13 років Симеон пас овець. Любив відвідувати храм Божий, уважно слухав богослужіння і Євангелію.
Запали йому в душу заповіді Блаженств. Один старець-богослов пояснив йому одного разу зміст цих заповідей.
Тоді ж Симеон, не заходячи додому, направився в монастир. Було йому в цей час 18 років.
Після довгих і слізних прохань Симеона ігумен прийняв його в монастир. Аскетичні подвиги Симеона стривожили ігумена і він порадив молодому ченцю послабити вимоги до себе, або покинути монастир.
Симеон пішов з монастиря і поселився на дні висохлого колодязя. Але скоро ігумену в сонному видінні явився Ангел, котрий звелів повернути Симеона.
Та Симеон недовго перебував в монастирі. Подався в кам'яну печеру неподалік від села, де і прожив три роки, укріпившись в суворому чернечому житті. На період святої Чотиридесятниці він повністю відмовився навіть від води і хліба, до того ж двадцять днів молився стоячи.
Тим часом в народі розійшлася звістка про його подвижницьке життя. До нього почали приходити люди, які шукали духовної підтримки, молитви і благословення. В Римі слава про св. Симеона так розповсюдилась, що майстри на дверях своїх майстерень вішали його образки і глибоко вірили, що за його молитвами Господь благословить їх життя і працю.
Остерігаючись мирської слави і дотримуючись самотності, Симеон побудував стовп висотою 4 метри, а згодом підвищував його, де влаштував собі маленьку келію для молитви.
Але найбільше дивувало людей те, що в спеку і холод, вдень і вночі він стояв на молитві. Це переконало і просвітило тисячі людей, що перебували в гріхах і блуді. І Бог дав йому таку силу творити чудеса, що погани тисячами приходили до нього слухати про Христову віру і приймали її.
Св. Симеону приходилося подолати багато спокус від злого духа, який заздрів спасенному, але глибока довіра, молитва, піст, допомагали перемогти ворога.
Слава про св. Симеона і його святість докотилася і до імператорського палацу. Антиохійський Патріарх Домнім (441–448 рр.) провідав Преподобного, відправив при ньому Божественну Літургію, причастив святого подвижника.
Багато подвижників, які перебували в пустині, дізнавшись про подвиги Симеона, вирішили перевірити, чи угодні його подвиги Богу. Вони відправили до нього своїх посланців, котрі повинні були від імені пустельників заявити Симеону, зійти зі стовпа. А коли св. Симеон виявить свою непокірність, їм було наказано насильно зняти його. Якщо ж св. подвижник проявить смирення і послухається всієї братії, то йому дозволять далі продовжувати свій подвиг.
Св. Симеон виявив повний послух і глибоке християнське смирення.
Про кончину св. Симеона першим дізнався його учень Антоній. Стривожений тим, що його наставник вже третій день не показується народові, піднявся по драбині на стовп і знайшов його мертвим. Тіло було в стані молитви. Святий подвижник помер в 459 році.
Його поховали недалеко від стовпа, на якому він подвизався, а згодом на місті, де стояв стовп, побудували монастир.
Бог прославив св. Симеона благодатними чудесами. Четвертого дня після смерті тіло св. Симеона поклали в домовину і перевезли до Антиохії.
Православна Церква вшановує прп. Симеона Стовпника і його матір прп. Марфу 14 вересня.
Колись, ще в козацькій Україні, на Семена, справляли посвяти молодиків, ставших на шлях лицарства. Цей добрий звичай походив ще від княжих часів. Молодих княжичів у цей день садовили на коней та з великими церемоніями вели до церкви, а там після Служби Божої, проводили пострижини.
І сьогодні, зберігаючи стародавні звичаї, в Запорізькій школі козацького бойового мистецтва «Спас» на свято Семена під Запорозьким дубом 45 юних спасівців пройшли обряд перепозування. Обряд проводили значні козаки Запорозького Війська Низового «Запорозька Січ» під проводом кошового отамана Костянтина Рижова.
Щоб бути достойним до проходження обряду хлопці та дівчата повинні пройти навчання більше одного року і здати іспити. Справивши посвяту хлопчик стає на лицарський шлях, переймаючи дух козацтва від досвідченого козака.
КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ! СЛАВА УКРАЇНІ!!!
Матеріал надав Віце - президент Всеукраїнської федерації «СПАС» Кошовий отаман Запорозького Війська Низового «Запорозька Січ» Костянтин Рижов.
Вернуться назад