ШАНА БОЖІЙ МАТЕРІ
2-08-2017, 17:31. Разместил: psi01morpex
ШАНА БОЖІЙ МАТЕРІ
13 липня о сьомій годині до Покровського храму м. Лебедин почали приїздити та приходити прихожани й паломники з багатьох районів Сумщини.
Вони збиралися тут задля спільної молитви та здійснення 65-кілометрової хресної ходи, приуроченої святу явлення чудотворної Охтирської ікони Божої Матері. Радо вітали один одного, цілувалися й обмінювалися добрими словами. Були щасливі з того, що віруючі з інших районів не злякалися негоди. Прийшли сюди, щоб разом із щирими богомольцями випробувати себе у подоланні непростих труднощів хресної ходи, відчути силу терпіння, радість від здатності переносити втому та біль. Вони наперед були переконані, що з Божою допомогою зможуть перенести усі фізичні й моральні випробування й дійти до кінця.
Бажання та впевненість віруючих підсилювалося й тим, що хресна хода з 13 по 15 липня 2017 року проходила з благословення архієпископа Сумського і Охтирського Євлогія.
Перед її початком паломники взяли участь у Божественній літургії в старинному гарно відбудованому Покровському храмі. Вони відверто та сердечно сповідувалися, брали благословення священиків на участь у Богоугодній хресній ході та приймали причастя святих таїнств.
Палко молилися, відверто признавалися, каялися в гріхах і причащалися козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» разом зі своїм вихованцем – козачам Нікітою Приймаком з дитячої козацької чоти імені святого праведного Петра Калнишевського, отамана Коша Запорозького. Вони разом зі священиками винесли з Покровського храму ікону Пречистої Охтирської Божої Матері, увінчану житніми колосками, чорнобривцями та багатьма гарними запашними квітами дикорослих лікарських рослин.
Близько півтори сотні богомольців стали на хресну дорогу. Наперед винесли великий хрест, за ним – хоругви, священики, монахині, ікона Пречистої Охтирської Божої Матері, півча та паломники. За паломниками – автобус з медичним працівником.
Для віруючої людини Хресна хода – це не лише долання десятків кілометрів шляху, це особливий стан душі, коли віруючий наодинці зі своїми думками, з Господом Богом, переосмислює своє життя, вчинки, в результаті – по-іншому сприймає світ, отримує Божу благодать та умиротворення.
На своєму шляху богомольці відвідали шість церковних храмів.
З Покровського храму хресна хода попрямувала до храму святого Миколая, де здійснили молебень.
Далі паломники долали 12-ти кілометровий маршрут з Лебедина до с. Будилки. На перехрестях доріг їх чекали люди. Тут робилися короткочасні зупинки, здійснювалися молебні. На всьому шляху священики кропили свяченою водою людей і автотранспорт. Водії ж просили піднести до них скриньку пожертв для завершення відбудови Лебединського Покровського храму. З обов’язками дорожнього скарбничого гарно справлявся козацький військовий старшина Володимир Голомідов.
Прихожани Української Православної Церкви радо зустрічали паломників. Виносили їм холодну джерельну воду та смаколики. У храмі Різдва Пресвятої Богородиці с. Будилки здійснили акафіст і водосвятний молебень. Усі учасники хресної ходи й жителі цього села окропилися свяченою водою та смиренно пройшли під заквітчаною іконою Пречистої Охтирської Божої Матері.
Цікаву історію розповіли про цю ікону організатори першої хресної ходи 2010 року. Тоді перед ними постало питання, яку з ікон взяти в хресну дорогу. І ось навесні одна прихожанка у себе на горищі знайшла декілька ікон, серед них була ікона Охтирської Божої Матері. Тепер її перед кожною хресною ходою заквітчують духмяними квітами й виставляють у Покровському храмі м. Лебедин.
Доведено, що має вона чудотворну силу. Так, наприклад, є зцілення жінки, котра не могла самостійно пересуватися без милиць. Будучи в Охтирці, в гостях, за станом здоров’я вона не могла навіть підійти до ікони, але щиро молилася, щоб Господь їй дав можливість прикластися до неї. І через деякий час жінка навіть не помітила, як недуга покинула її. Наступного року вона вже чекала ходу паломників із вдячністю та дарами і змогла самостійно приєднатися до них. Ще розповідають, що були випадки, коли жінкам, які не могли довгий час народити дітей, після участі в хресній ході Господь дарував радість материнства.
Саме тому прихожани храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Будилки з великою надією на зцілення чекали на хресну ходу з іконою Пречистої Охтирської Божої Матері. Вдячно почастували усіх паломників смачним обідом і разом зі своїм священиком благословили в подальший, тепер вже більш важкий 20-ти кілометровий шлях, який спрямовувався до с. Чупахівка.
Під час долання цього відрізку шляху паломники по-справжньому відчули усі труднощі такої хресної ходи. Протоієрею Василю Шляхтюку це послужило нагодою пояснити учасникам ходи, що саме такі випробування мають ще більше наблизити їх до Бога.
Паломники з особливою надією й щирістю почали просити Ісуса Христа допомогти пройти цей шлях покути до кінця. Вони весь час ішли з покаянням: «Господі, Ісусє Христє, Синє Божій, помилуй нас».
Слід відзначити, що хресну ходу очолював настоятель Покровського храму м. Лебедин протоієрей Василь Шляхтюк. Він та священики з храмів м. Суми, м. Лебедин, Лебединського, Білопільського та інших районів Сумської області, всіляко підтримували паломників, допомагали підсилювати та зміцнювати їх дух.
Для паломників хресна дорога стала нелегкою вже після подолання ними 22-х кілометрів шляху. З кожним кроком все більше відчувалася біль у суглобах і стопах, втома розбігалася по всьому тілу. З кожним наступним кілометром тягар, добровільно взятого на себе обов’язку, постійно збільшувався. Для когось ставав непосильною ношею… І тоді кожен з паломників відчував, що йому у цей час потрібно виявити неабияку силу волі, щоб бути більш стійким при проходженні свого хресного шляху…
Молитва покаяння, що виголошувалася всією релігійною громадою, сприяла гамуванню болю, переборюванню відчуття виснажливої втоми. Додавали сил і прихожани Чупахівського храму з навколишніх сіл, котрі із проявами щирої радості зустрічали та пригощали учасників хресної ходи пряниками, печивом, гарячими пиріжками, пончиками, узварами іншими смачними напоями. Вони приєднувалися до паломників і хресною ходою прямували до свого храму.
Хресто-Воздвиженський храмовий комплекс приємно вразив паломників своєю красою й вишуканою довершеністю. Серед розкішно заквітчаних кущів троянд накрили столи й щедро пригостили паломників смачною вечерею.
Через три години перепочинку о 00.00. годині у Хресто-Воздвиженській церкві була відслужена Божественна літургія.
Її очолив протоієрей Георгій Бавикін (священик кафедрального Спасо-Преображенського собору м. Суми), який приєднався до хресної ходи й о 04.00. годині разом з паломники вирушив до с. Лантратівка. За його участі паломники відчули пробудження досі незадіяних резервних сил. Під час ходи отцем Георгієм було прочитано багато молитов і псалмів. Шлях протяжністю 12 кілометрів показався легким і коротким.
У молитовному будинку Володимирської ікони Божої Матері с. Лантратівка було здійснено молебень та акафіст. За сніданком священики вітали паломників з подоланням більшого відрізку шляху та розповідали про сутнісне значення хресної ходи у житті кожного з них. Протоієрей Василь Шляхтюк порадував учасників Богоугодної ходи своїми вокальними здібностями. Тут, у Лантратівці, паломники найдовше відпочивали й набиралися сил.
Цього дня на останньому 20-ти кілометровому відрізку маршруту мали завершитися всі труднощі паломництва. Багато людей під час такого перепочинку у своїх молитвах до Бога й Божої Матері просили їх дати сили перенести весь тягар такої хресної ходи…
Вони не тільки дійшли до Охтирки, а ще й прийняли участь у вечірньому богослужінні в Кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці. Вранці, 15 липня, паломники прийшли сюди, щоб взяти участь у довгоочікуваній Божественній літургії на честь явлення чудотворної ікони Охтирської Божої Матері.
Слід відмітити, що до хресної ходи в Охтирському районі приєдналися православні брати і сестри з Білорусії та Швеції. Загалом у паломницькій хресній ході взяли участь понад 300 чоловік. Серед них було немало молоді віком 10 – 16 років. Наймолодшому з них – Андрію Шляхтюку виповнилося 4,5 роки. Він, хоча й частково, але ж своїми ніжками крокував хресною ходою з м. Лебедин до с. Будилки.
Переконані, що пережите дітьми та підлітками, стане міцним підмурком на шляху їх духовного, патріотичного й фізичного зростання.
Матеріал надав Отаман Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» генерал - полковник Віктор Лях.
Вернуться назад