ВО СЛАВУ ОТАМАНА
21-08-2018, 08:22. Разместил: psi01morpex
ВО СЛАВУ ОТАМАНА
Сучасні запорозькі козаки зустрілися на честь вшанування пам’яті видатного отамана Івана Дмитровича Сірка.
Славний кошовий отаман Війська Запорізького, котрий за свою військову кар’єру провів понад 55 переможних битв. Дванадцять разів Низове товариство обирало Сірка своїм Отаманом. Кошовий Іван Сірко мав шалену популярність серед козаків та був відомий далеко за межами України. Жоден український гетьман чи отаман не здобув стільки перемог над кримсько-татарськими і турецькими ордами, як Іван Сірко, за що отримав безмежну любов та визнання сучасників.
Головною метою своїх походів він ставив визволення співвітчизників з полону Османської Порти та Кримського ханства. Безмежна любов до Батьківщини поєднувалася в ньому з особистою мужністю, хоробрістю та яскравим талантом полководця.
Про Сірка говорили і зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брали ані куля, ані меч. Сірко - перевертень, який може перевтілюватися на вовка! Недарма слово «сiрко» - один з епітетів вовка…
Бурхливим виявилася не тільки земне життя Івана Дмитровича, а й посмертне. Великий воїн-характерник навіть після смерті продовжував перемагати ворогів! Він заповідав козакам після його смерті відрізати його праву руку і ходити з нею в походи. Козаки виконали заповіт отамана і, зустрічаючись з ворогом, виставляли вперед його руку зі словами: «Душа і рука Сірка з нами!» Козаки вірили: де рука - там і удача. Тому запорожців ще довго боялися і турки, і ляхи.
Особистість Сірка за життя завжди оточувало багато легенд. А після смерті – чим надалі, тим більше. Але історії без легенд не буває, то й і сперечатися нема чому…
За життя у Отамана був довічний ворог - Оттоманська імперія та її сателіт - Кримське ханство, проти них він здійснив десятки походів.
Талановитий полководець, Сірко не тільки захищався від набігів, але і громив ворога на його території, здійснивши ряд походів у турецькі володіння на Бузі, Дністрі, Дунаї і спустошливих вторгнень до Криму.
В історію Запоріжжя увійшов один з таких набігів, події якого досі оцінюються по-різному.
У 1675 році запорізька кіннота раптовим кидком подолала Кримський перешийок, увірвалася до Криму і, розгромивши орду в генеральній битві на Сиваші, вихором пронеслася по Криму, звільнивши з неволі понад сім тисяч бранців.
Залишивши за спиною Колончак і Чорну долину, козаки з колишніми невільниками розташувалися на відпочинок, і тут три тисячі звільнених стали просити дозволити їм повернутися назад у Крим, де у них залишилися змішані сім'ї і вже звичний спосіб життя.
Подумавши, Сірко погодився. Але, коли "поверненці" рушили в дорогу, він звелів молодим козакам, що вперше брали участь у поході, наздогнати і вирубати всіх до єдиного.
Коли наказ був виконаний, Отаман під'їхав до померлих і вклонився: "Пробачте нас, а самі спіть тут до страшного Господнього суду замість того, щоб розмножуватися в Криму серед бусурман на наші християнські молодецькі голови і на свою вічну без хрещення погибель" .
Про Івана Дмитровича можна писати і писати… да і сам писав вже не раз, але кінцівку історичного вступу залишаю за істориком Григорієм Надхіним: "Пройшли Запорожці, перегоріла сучасна до них пристрасність: поставимося ж до них у наш час більш справедливо; поглянемо на них, в пору падіння їх Січі, не як на буйних підданих, а тільки як на завзятих власників того, що вони вважали своїм правом. Роль їх скінчилося, вони зійшли зі сцени, справа їх зроблена, вони послужили їй головою, і якщо помилялися, якщо спотикалися, то чи може даний похвалитися перед минулим в бездоганності своїх справ і прагнень? Оцінимо в Запорожцях те, що було в них чесного і великодушного, історія віддасть їм справедливість. Це були наші східні лицарі, захисники Християнства, і не самовільно вони себе так називали: лицарями, хранителями християн визнавали їх також і Польські та Шведські королі, в тому числі і великий Густав Адольф, і знаменитий Баторій, і Собіевській; Папа, Венеція, вся Західна Європа бачили в них героїв-борців за віру Христову. Титул витязів Християнства давали їм також і Московські царі. Ось незабутні заслуги Запоріжжя ... ".
Тому, 18 серпня цього року, в Покровському, що на Дніпропетровщині, де за переказами була стоянка славетного кошового, за ініціативою Отамана Покровського підрозділу МГО "Міжнародний союз козаків "Запорозька Січ" Миколи Никіпілого було проведено урочисте козацьке коло та культурні заходи на честь відважного кошового отамана - Івана Сірка.
До речі, ще до війни з рф біля історичного місця планувалося виростити дубову алею на честь славетного Отамана Сірка.
Але не судилося… Молоді дубочки були викорчувані… Одна надія на Всевишнього, котрий покарає кривдників.
Отаман Микола Никіпілий за активної участі голови райдержадміністрації Назарчук Світлани Григоровни та керівника Покровської ОТГ Спажевої Світлани Анатолійовни приймали гостей з шести областей України (Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Харківської, Донецької та Миколаївської).
За звичаєм біля Хреста Перемоги священник УПЦ КП отець Василь (Терно) провів молебень на добру світлу пам’ять великого полководця-характерника, православного християнина-захисника віри - батька Сірка та всіх героїв, віддавших життя за свободу рідної землі.
Після молебну було проведено козацьке коло, де на початку заходу учасники бойових дій та волонтери були прийняті до лав козацтва.
Побратими, чесно та відверто розповідали про війну, боротьбу з окупантами, дякували козакам Покровського та Мелітопольського осередків МГО "Міжнародний союз козаків "Запорозька Січ" за проведену спільно з місцевою поліцією операцію "Лісоруб" з профілактики та недопущенню незаконної вирубки лісосмуг в районах Дніпропетровської та Запорізької областей.
Пану Миколі та воїнам – захисникам України були подаровані книги "Вогняні роси" про новітню історію Запорозького козацтва.
Гості були запрошені до місцевого краєзнавчого музею де й сьогодні зберігаються артефакти та зброя різних часів історії України: залишки зброї скіфів, дружинників Київської Русі, учасників Другої Світової війни, Антитерористичної операції.
В музеї знаходиться справжня тачанка часів Української революції, речі козаків Повстанської армії Нестора Івановича Махна, запорозьких козаків, портрети Івана Сірка, Тараса Шевченка.
Керівнику музею - Тетяні Переві також було подаровано книгу "Вогняні роси".
Далі всі перейшли до парку культури, де незвичайно талановиті покровчани майстерно виконали концертну програму з піснями про рідну Україну, українську армію, Запорозьке козацтво, мир, любов та дружбу.
Козаки теж добре співали, емоційно підтримували виконавців вокального народного ансамблю "Берегиня" (керівник Куліненко Зоя Миколаївна).
Такого яскравого дійства, гарних костюмів та вбрання учасників концерту, гарних, красивих жінок-справжніх берегинь козацького руху не побачиш ніде крім України.
Вже під вечір, на урочистих зборах Почесні грамоти Великої Ради отаманів Запорозького козацтва за багаторічну підтримку національно-патріотичної козацької діяльності, особисту активну участь в організації культурно-історичних заходів були вручені отаману Покровського осередку Миколі Миколайовичу Никіпілому, учасникам козацьких операцій,
голові Покровської райдержадміністрації Назарчук Світлані Григоровні, голові Покровської ОТГ Спажевій Світлані Анатолійовні та отаману Асканійського осередку Усть-Азовського полку. Учаснику оборони Херсонської області пану Байдачному урочисто вручений козацький військовий патент.
Зустріч - свято закінчено. Стане вона новою козацькою традицією чи ні, час покаже, але той факт, що виховання молоді й шана до всебічної історії України повинні йти паралельними курсами – не підлягає сумніву.
Наостанок додам – велика шана організаторам дійства та вдячність гостям.
Вернуться назад