ПІДВОДНИК № 1 – НАРОДНА ШАНА

4 грудня 2015 року представники громадського об’єднання «СУМСЬКЕ МОРСЬКЕ ЗІБРАННЯ» по запрошенню колег з Всеукраїнської Спілки громадських організацій «Міжрегіональний союз громадських організацій ветеранів та інвалідів ВМФ і морського флоту, моряків-підводників України» прийняли участь у заходах вшанування пам’яті славетного одесита і легендарного підводника – Олександра Івановича Маринеска.


Ім'я Олександра Маринеска відоме всьому світу – у СРСР понад півстоліття його замовчували. На Заході про нього складали легенди – в Радянському Союзі, незаконно покараний і доведений до зубожіння, він сидів у в'язниці.
Минуло ще чимало часу, поки Олександр Маринеско (посмертно) одержав заслужену шану. 5 травня 1990 року йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу.


Керівник ветеранів – підводників Одеси – голова Всеукраїнської Спілки громадських організацій «Міжрегіональний союз громадських організацій ветеранів та інвалідів ВМФ і морського флоту, моряків-підводників України» капітан І рангу Євгеній Лівшиць виступив перед колегами, розповівши про життя та ратні справи свого земляка.


Вшанували ветерани пам'ять Олександра Маринеска та загиблих підводників хвилиною мовчання, поклавши квіти до підніжжя монументу Олександру Івановичу та пам’ятнику морякам – підводникам.


Далі делегація вирушила до Одеського морехідного училища, названого на честь Героя Радянського Союзу Олександра Маринеска.
Одеське морехідне училище - одне з найстарійших морських навчальних закладів України.


1 липня 1898 році в Одесі урочисто відкриті «Класи торговельного мореплавання» при Одеському комерційному училищі.
У 1901 році класи перетворені у позарозрядний навчальний заклад «Одеське училище торговельного мореплавання».
1920 році училище перейменоване в «Технікум водних шляхів сполучення», а в 1931 р. - в «Одеський морський технікум». Технікум за статусом прирівнювався до вищих навчальних закладів і готував інженерів вузького профілю.
1944 році рішенням Державного комітету оборони морські технікуми були реорганізовані в Морехідні училища закритого типу на повному державному утриманні.
В 2000 році училище було занесено до міжнародного реєстру морських навчальних закладів.
В 2005 році училище сертифіковане, а в 2008 підтвердило відповідність системі якості ISO 9001:2000.
В 2008 році ввійшло до складу ОДЕСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОРСЬКОЇ АКАДЕМІЇ.
Випускники училища працюють на вітчизняних морських суднах і на суднах закордонних компаній. За роки існування училища підготовлено більше 70 тисяч фахівців для морського флоту.


Знайомство з навчальним закладом розпочалося з відвідування музею бойової слави, де заступник начальника училища з навчально - виховної роботи капітан 3 ранга в відставці, член громадської організації «Об'єднання ветеранів підводників та ветеранів військової служби імені контр - адмірала Луніна М.О.» Микола Марченко, до речі – уродженець Сумського краю (смт. Угроїди, Краснопільського району) розповів гостям про історію та будні одеської мореходкі.


Знайомство з життям навчального закладу продовжилося вже в актовій залі училища.


Перед гостями та колегами виступив вже і начальник училища, до речі член Асоціації моряків - підводників ім. О.І. Маринеска, кандидат технічних наук, доцент, діючий член Української академії економічної кібернетики Олександр Сабуров.


Гостей привітали імпровізованим концертом маленькі вихованці Одеської загальноосвітньої школи № 105.


А по завершенню, як і пристало добрим гостям, ветерани – підводники подарували гостям книги про свою службу та подарунки малечі.


І вже пізно надвечір ветерани флоту завітали в гості до своїх маленьких артистів. 105 школа може по праву пишатися тим, що в її стінах колись засвоювала грамоту майбутня легенда світового подплаву, своїм невеличким музеєм, присвяченому життю і служінню Вітчизні Олександра Івановича Маринеска та історії військового флоту в цілому.


Моряки – ветерани уважно ознайомилися з історією школи та її музею. І, чесно кажучи, враження залишилося дуже позитивне.


Вже засинаючи, я вкотре переконався, яка це сила єдність поколінь, що дає нам змогу жити по совісті, навчати і виховувати дітей, для яких військове – патріотичне виховання, дай Боже, не стане пусти звуком. То ж нехай Владика дасть нам сили і свою ласку витримати свій Хрест, залишивши в пам’яті людства світлі спогади про себе, своїх друзів та справі, що поєднали нас – таких різних і таких близьких.



Матеріал підготував А. В. Вовк – член Національної спілки журналістів України та Всеукраїнської громадської організації письменників – мариністів, гвардії п/полковник запасу.