ВІДЛУННЯ ВІКІВ В НАШИХ СЕРЦЯХ

З нагоди 74-річчя визволення с. Мала Білозерка та визволення м. Мелітополя від нацистів в роки Другої світової війни 30 вересня 2017 р. на території Токмацького та Мелітопольського районів Запорізької області була проведена історико-географічна експедиція «Відлуння віків в наших серцях».


Ціль проведення експедиції: вивчення та пропаганда історії Запорізького краю.


В складі експедиції приймали участь: члени ради громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Чудновець О.М., Гордієнко С.В., Артеменко В.Й. та Крисько А.П.; представники громадського активу с. Мала Білозерка, історики-краєзнавці, ветерани АТО, вчителі та учнівська молодь Малобілозерких ЗОШ; члени громадської організації «Спілка краєзнавців Мелітопольщини»; члени громадської організації «Токмацьке районне військово-історичне пошукове товариство «Вотан».
Локація проведення експедиції: Виїзд з с. Мала Білозерка в с. Благодатне Токмацького району, військово-братський меморіальний комплекс «Лінія Вотан» (1) - с. Терпіння з його цілющими джерелами (2) - смт. Мирне, історико-археологічний заповідник «Кам’яна могила» (3) - с. Соснівка, засноване менонітами в 1846 р. - с. Вознесенка Мелітопольського району, меморіальний комплекс визволення м. Мелітополя від нацистів в жовтні 1943 р.


Восени 1943 р. радянські війська рвалися на захід з метою визволення м. Києва. Після розгрому на території Донбасу гітлерівські війська відступили на новий оборонний рубіж: від Азовського моря, уздовж правого берега річки Молочної до дніпровських плавнів, що входили в так званий «Східний вал». Великі надії фашисти покладали на створену тут лінію «Вотан», названу по імені древнього германського бога війни - потужну військово-інженерну споруду. Воно починалося в районі Василівка-Токмак-Молочанськ, на так званих «Молочанських висотах» («Пришибських»). Далі опускалася на південь вздовж 150 км, включаючи Молочний лиман, впираючись в Азовське море. Утримати Мелітополь, який був «воротами до Криму» і єдиною сухопутної артерією між кримською угрупованням і військами південної групи німецької армії, - таке завдання перед військами поставило німецьке командування.
Оборона німців на р. Молочної по західному високому березі складалася з суцільного протитанкового рову, що переходить місцями в ескарпи. За ними йшла система споруд польового типу: окопи, кулеметні гнізді, вогневі позиції для мінометів і гармат, бліндажі, дзоти і броньові ковпаки.
Рельєф місцевості, правий високий берег (до 80 м) річки Молочної, сприяв німцям, будучи природною перешкодою. З березня 1943 р. ворог почав готувати оборонний рубіж глибиною 12-18 км. У вересні 1943 р. наступаючі радянські війська 2-ї гв. Армії і 3-ї Волноваської дивізії штурмом оволоділи м. Молочанськ, але подальший прорив лінії оборони «Вотан» загальмувався.
Гітлерівці закріпились на Пришибських висотах, прикритих крутими берегами річки. В результаті запеклих боїв німецька оборона була зламана, а близько 10 тис. солдатів вермахту навічно залишилися лежати в степах України. Величезні втрати (близько 3 тис. убитих щодня) несли і наші війська. Ховати загиблих в могилах-траншеях допомагало і цивільне населення.
Ідея перепоховання воїнів і створення унікального меморіалу народилася на початку 2000-х років.


Спочатку планувалося встановити на висотці біля с. Чапаєвка величезний хрест, гранітну скелю і надгробні гранітні стовпчики, як на Арлінгтонському цвинтарі в США.


Проект реалізували запоріжці - художник В. Форостецький і поет Г. Лютий.


З'явився Меморіальний комплекс в Чапаєвці завдяки голові місцевого сільськогосподарського кооперативу «Мирний» Миколі Савченко (1947 - 2013 рр.).


Пам'ятник бійцям жіночого штрафного батальйону, які загинули в роки війни на території Запорізької області, виготовили працівники металургійного комбінату ім. Ілліча (м. Маріуполь).


Зараз пошукові роботи в околицях с. Благодатного ведуть загони ГО «Токмацького районного військово-історичного пошукового товариства «Вотан», «Полігон» (Бердянськ), «Відродження» (Мелітополь), «Рубіж» (Орєхов).



Знаходиться на правому березі річки Молочна, вище за течією на відстані в 3,5 км розташоване с. Троїцьке, нижче за течією на відстані в 1 км розташоване с. Мирне, на протилежному березі – с. Травневе і Зарічне. В 1,5 км від краю села знаходиться заповідник «Кам'яна могила». У 8 км від села знаходиться залізнична станція Терпіння.
Частина с. Терпіння - це височина висотою 45 м над рівнем моря, на якій знаходиться невеликий сквер, пам'ятник паркового мистецтва.


На невеликій території парку (близько 0,14 га), майже на вершині гори з породи б'є 12 джерел, води яких стікають між каменів у невелике природне озеро. Вода особливо цінується місцевими жителями, використовується для пиття і має цілющі властивості через присутність у ній іонів срібла. Смакові якості в джерелах різняться. Усі вони відрізняються в ту чи іншу сторону м'якістю і жорсткістю самої води та її солодкістю.


На території, де розташоване село, людина жила з давніх часів. Про це свідчать залишки поселення доби неоліту, яке існувало і в період бронзи (V та II-І тис. до н. е.). Вважається що назву село отримало в пам'ять про стійкість духоборів, переслідуваних православною церквою.
Старожили розповідають, що прибувши для поселення на Молочних водах духобори шукали місце з хорошою питною водою. І знайшли ключі, породжені потужним водоносним горизонтом сарматського періоду. Тут, до речі, варто згадати про Кам'яну могилу, як про породу того ж Сарматського моря, тобто Кам'яна могила і джерела Терпіння - одне ціле. Тому доречно відвідувати Кам'яну могилу спільно з джерелами.


Поряд з озером, стоїть старий дуб-патріарх, вік якого імовірно 450 років. Радіус стовбура - 5 м 23 см! Висота дуба - 40 м. Коренева система розрослася в сторони на 100 м. На думку фахівців, після всохлого 700-річного запорізького дуба цей - найдавніший в області.


Кажуть, раніше тут ріс цілий гай, яку живили виходячи на поверхню цілющі джерела. Під покровом могутніх дерев відпочивали тут чумаки - поруч проходив знаменитий чумацький шлях. Бував тут і бунтівний отаман Нестор Махно. Подейкують, за його наказом два дуба-велетня, що росли по сусідству, спиляли. А один дожив до наших днів.

Кам’яна могила

Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам’яна Могила» розташований поблизу с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, на березі ріки Молочна. Ця пам’ятка стародавньої історії і культури є рідкісним для України комплексом наскальних петрогліфів.


Кам’яна Могила є незвичайною навіть з геологічної точки зору. Навколо - безкрайній рівний степ. І посеред цього голого степу - самотній кам’яний острів. Втім, мільйони років тому тут плескалися хвилі справжнього моря (геологи називають його Сарматом), і це нагромадження величезного пісковикового каміння, яке зветься в народі Кам’яною могилою, є відгомоном тієї нескінченно далекої епохи.


Впродовж багатьох тисяч років приазовські степи слугували своєрідним «коридором», по якому хвиля за хвилею йшли народи, які переміщалися зі сходу на захід. Назви одних збереглися на сторінках творів грецьких і римських авторів, візантійських і західноєвропейських хронік. Про інших не залишилося навіть пам’яті.
У степу з орієнтирами, як правило, погано, і нагромадження каміння (висота цього кам’яного пагорба складає близько 12 м), що самотньо височіє, не могло не привернути увагу.
Здається, що сюди сходилися всі степові дороги, всі стежки. Цікаво, що на одній з карт кінця XVIII ст. Кам’яна Могила фігурує під тюркською назвою Ююн-Таш - «збірний камінь», «збірна гора». Мабуть тут знаходилося місце збору татарських воїнів, що відправлялися в далекі походи на московітів.
Всі народи, що населяли Північне Приазов’я з давніх-давен, залишили на скелях Кам’яної Могили сліди своєї присутності - знаки, символи, малюнки. У печерах і гротах, що загубилися серед циклопічних брил, вони здійснювали свої релігійні обряди. Таким чином — через століття, через тисячоліття - Кам’яна Могила поступово перетворилася на збірку «автографів» людей, що жили в різні епохи, говорили на різних мовах, поклонялися різним богам.
Петрогліфи були відкриті в 1890 р. відомим археологом Н. І. Веселовським, який висловив припущення, що Кам’яна Могила є стародавнім некрополем.


Багаторічні дослідження призвели до відкриття в гротах і печерах Кам’яної Могили на площі близько 3 га близько трьох тисяч нескельних зображень. Їх хронологія охоплює період від 3-2 тис. до н.е. до Х-ХІІ ст. н.е.
У 1985 р. тут був створений Державний історико-археологічний музей-заповідник, який 27 грудня 2001 р. був включений в Державний реєстр історичних місць України. У вересні 2008 р. Указом Президента України № 815/2008 заповіднику було надано статус національного. Відтоді його офіційна назва - Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила». Кам'яна Могила потрапила у перелік 7 містичних місць України.


Матеріал надав Голова громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Чудновець О.М.