Можно бесплатно скачать шаблоны для dle 10.1 у нас на сайте

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

12 жовтня 2019 року, в ході проведення історико-географічної експедиції «Хортиця - колиска запорізького козацтва» та з нагоди Дня захисника України, делегація у складі представників громадських організацій (Київське військово-історичне товариство, Асоціація ветеранів ВМС України, Сумське морське зібрання) та громадського активу с. Мала Білозерка відвідали столицю козацької вольниці – м. Запоріжжя.
Гостей зустрів та провів екскурсію містом радник Перевізької паланки Криворіжжя генерал - хорунжий Цвятков Анатолій Дмитрович. І перша зустріч та розповідь сучасного козака про пам’ятні місця, що пов’язані з Йосипом Гладким.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ
ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

Йосип Михайлович Гладкий (1789-1866) - останній кошовий отаман Задунайської Січі, наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

Йосип Гладкий був родом з козаків Золотоніського повіту, Полтавської губернії, з села Мельники, де його батько був сільським головою.
Родина Гладких була досить заможною. Після смерті батька - Михайла Григоровича Йосип отримав у спадок шмат землі, а згодом, у 1813 році, одружився з козачкою села Краснохижинці - Феодосією Андріївною Мазур. У подружжя народилося п'ятеро дітей — двоє синів і три доньки.
Утримувати сім'ю та сплачувати податки ставало дедалі важче. Праця на власній землі не приносила вагомих прибутків. Йосип не виявляв здібностей до землеробства. Кропітка робота на полі не приваблювала його «широкої козацької натури».
Він починає продавати ділянку за ділянкою. Коли від батьківської спадщини залишилися лише присадибна ділянка та пара волів, Йосип, полишивши їх та сім'ю на утримання брата, 1820 року вирішує податися на заробітки.
Йосип береться за будь-яку справу, яка б обіцяла йому добрий прибуток та швидку наживу. Спочатку він найнявся до багатого козака, котрий доручив Гладкому волів та вози і відправив з чумацькою валкою до Криму. Втім Йосип не повернувся до працедавця оскільки загуляв і позбувся всього, що йому було довірено. За цих обставин був змушений тікати подалі від попереднього місця роботи.
Так Йосип опинився на Півдні України, де найнявся теслярувати. Не знаючи теслярської справи, він за певну платню взявся будувати водяний млин. Гладкий майже скінчив роботу, та його недосконалий виріб був змитий водою і розтрощений вщент.
Тож Йосип знову зникає і через деякий час з'являється в Одесі, де займається бондарством. В місті Гладкий намагався одружитися на служниці свого чергового роботодавця. Та священик, до котрого він звернувся за послугами, послав запита на батьківщину «нареченого». Незабаром стало відомо, що він уже одружений і має чотирьох дітей. Як наслідок Йосип спішно залишає Одесу і з'являється спочатку в Керчі, а згодом подався на Задунайську Січ.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

Приписавшись на Січі в Платнірівський курінь під прізвищем Бондаря, Гладкий у складі п'ятитисячного козацького загону флотилії під командуванням Ібрагім-паші брав участь у грецько-турецькій війні. Під орудою кошового Якова Мороза ходив походом на Месолонгіон, брав участь в облозі та штурмі фортеці. Під час кампанії 1827 року був обраний курінним Платнірівського куреня. На Покрову, цього ж року, стає кошовим отаманом Задунайської Січі та двох-бунчужним пашею.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

На новій посаді під час російсько-турецької війни 9 травня 1828 року організував повернення частини задунайських козаків у російське підданство. Запорожці, очолені кошовим на 61-му човні, взявши клейноди та скарбницю, перейшли під Ізмаїлом на бік імператорської армії.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

Серед багатотисячного задунайського козацтва вчинок кошового дістав оцінку однозначну: підлотна, огидна зрада! Покласти клейноди – військові святині запорізького козацтва, які пощастило вивезти ще із зруйнованої Січі, до ніг російського царя – акт козацької ганьби. І передавати клейноди правителеві будь-якої держави кошовий міг лише за рішенням Великої козацької Ради, а не потай від коша.
Через зраду Йосипа Гладкого османський уряд жорстоко розправився з рештою задунайців. Козаків, які перебували у Сілістрії, було роззброєно і відіслано в Адріанополь. Деякий час їх тримали у місцевій в'язниці, а згодом перевели до Істамбулу. На Січ було послане турецьке військо, котре вчинило погром всього населення Добруджі. Сама ж Січ була повністю зруйнована.
Першими бойовими діями задунайського козацтва в лавах російської армії був штурм добре укріпленої турецької фортеці Ісакчі. За клопотання генерала Рудзевича 10 козаків, котрі відзначилися при здобутті фортеці, отримали ордени, а Гладкий одержав золотий Георгіївський хрест і полковницькі погони. Тоді ж його було призначено наказним отаманом Азовського козацького війська.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

У 1829-му Йосип Михайлович отримав дворянство. 1830-го був нагороджений діамантовим перснем, через рік — орденом Святої Анни 2-го ступеня, 20 липня 1840 - йому було вручено орден Святого Володимира 3-го ступеня, а 11 квітня 1843 року отримав звання генерал-майора.
На посаді наказного отамана Гладкий зарекомендував себе як сумлінний офіцер, який опікується як долею всього війська, так і кожної окремої козацької родини. Постійно захищав права та інтереси козаків, рятував новоприбулих від повернення до кріпаччини чи рекрутчини.
Азовські вояки за час свого проживання у південному регіоні створили міцне прибуткове господарство. Матеріально військо виправдовувало своє існування і не потребувало повного державного утримання. В останні два десятиліття свого існування формування повністю перейшло на самозабезпечення без державних дотацій.
У відставці Гладкий відійшов від справ і повністю присвятив себе сім'ї і власному господарству. Надалі жив у межах військових земель — у Новоспасівській станиці у власному будинку. Та оскільки з відставкою отамана азовці змиритися не могли, та продовжували з будь-яким питанням звертатися до нього за порадою чи проханням допомогти, Йосип Михайлович, не витримавши постійних докучань козаків, виїхав за межі війська до хутора Ново-Петриківка.
На хуторі відставний офіцер із своєю дружиною прожив до 1862 року відколи, після смерті сина Дем'яна, переїхав до Олександрівська, де мешкав у власному будинку на вулиці Покровській.
За два роки до смерті Гладкого, у 1864 році, цар Микола І своїм Указом скасував Азовське військо, занадто вже живучим видався в ньому дух запорозького козацтва, частину перетворив на залежних від поміщиків селян, яких дозволено було брати у солдати, а частину звелів переселити на Кубань, подалі від України, щоб там, між Анапою та Новоросійськом, вони могли гинути у постійних сутичках з північнокавказькими народами, які боролися проти російських колонізаторів.
Влітку 1866-го Гладкий поїхав на Катеринославський ярмарок і там заразився холерою. Внаслідок хвороби помер 5 липня. Днем пізніше відійшла і його дружина, що опікувалася хворим. Обох поховали на місцевому старовинному козацькому Пилипівському кладовищі (нині територія Запорізького Національного університету).
Могила Гладкого збереглася і донині у Запоріжжі по вул. Жуковського 55 і має статус пам'ятки історії національного значення. У 1992-му вона була відреставрована.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

Шабля Осипа Гладкого, з часом певною мірою реконструйована, зберігається у Харківському історичному музеї імені Миколи Федоровича Сумцова. Вона була виявлена видатним істориком Дмитром Івановичем Яворницьким у маєтку сина кошового – Василя Йосиповича Гладкого. За твердженням Яворницького шабля була подарована Йосипу Гладкому особисто турецьким султаном.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

У 2010 році біля Запорізького національного університету було відкрито пам'ятник Йосипу Гладкому. Під час урочистого покладання квітів до підніжжя пам’ятника розсипали дрібку землі з його малої Батьківщини – села Мельники.

ЗАПОРІЖЖЯ – ЗУСТРІЧ З ЙОСИПОМ

На честь Йосипа Гладкого названа кубанська станиця Гладковська. Ймовірно Гладкий став прообразом козака Карася в опері П.П. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».
Створене зусиллями Й.Гладкого Азовське козацьке військо, не дивлячись на його малу чисельність, здобуло собі гучну військову славу і вже своїм існуванням на частині колишніх Вольностей війська Запорозького стало уособлювачем суспільної і господарської традиції Запоріжжя в Україні. Таким формуванням Й.Гладкий дійсно міг би пишатися. Останній кошовий отаман Задунайської Січі напевно волів, щоб нащадки пам`ятали про нього саме як про першого наказного отамана Азовського козацького війська.










Категория: Периодика ↓ Опубликовал psi01morpex, 17-10-2019, 14:59 | Комментировать (0) | Печать

Добавление комментария

Фордевинд, fordevind, fordevind.com.ua, статьи, страна, родина, отчизна, сайт целеустремленных людей, фордевинд сумы, Вовк Андрей Васильевич, Вовк Андрей, Морпех
загрузка...