ДЕСАНТ – ВІДВАГА,ЧЕСТЬ,ПАМ’ЯТЬ

2 серпня, в День Іллі Пророка, в м. Краматорськ, Донецької області зібралися представники ветеранського руху з різних куточків Укрaїни, щоб віддати данину пaм'яті по зaгиблих воїнах – десантниках - зaхисниках незaлежної Укрaїни, вшанувати та відзначити ветеранів Повітряного десанту різних поколінь з нагоди 90-ї річниці Повітрянодесантних військ.
Прибули прямо з передової і десятки сучасних захисників України – десантники, розвідники та спецпризначенці, що не цураються своєї історії і залишають вірність головним атрибутам повітряного десанту – тільнику та блакитному берету!


Важко уявити собі професійну армію без військ швидкого реагування, які в будь-яку хвилину готові до висадки з повітря і швидкого розгортання у географічно віддалених районах тилової зони противника.
2 серпня 2020 року – 90 річниця повітряного десанту, але сама історія воїнів двох стихій дещо старше.
Червона армія вперше застосовувала повітряний посадочний десант в ході боротьби з басмачами у Середній Азії.
Так, у 1927 році на трьох літаках було вперше перекинуто підкріплення з 15 червоноармійців.
А перше бойове хрещення відбулося 23 квітня 1929 року (м. Гарм, Таджикістан). 45 бійців кавалерійської бригади виконали своє завдання по розгрому банди басмачів з Афганістану. Зараз цю подію можна впевнено назвати «тактичним посадочним повітряним десантом».
Перше випробування повітряного десанту (12 чоловік) відбулося 2 серпня 1930 року в ході військових навчань під Воронежем. Командували групами десанту військові льотчики – командир 11 авіаційної бригади Московського воєнного округа Л.Г. Мінов та військовий льотчик 11 бригади, перший інструктор парашутної справи в СРСР Я.Д. Мошковський.


А вже через місяць відбулося перше повітряне десантування з відпрацюванням навчальних задач бойового застування десанту в тилу умовного противника.
18 березня 1931 року у складі Ленінградського військового округу було створено перший випробувальний позаштатний авіамотодесантний загін (164 військовослужбовця), командир – Є.Д. Лукін, а вже в червні – місяці – перший позаштатний парашютно-десантний загін (46 добровольців). З 5 січня 1932 року на базі двох загонів почалося формування Окремого загону №3 (144 військовослужбовця), командир М.В. Бойцов.
В Українському військовому окрузі було створено лише позаштатний парашютно-десантний взвод (30 військовослужбовців). Тому всі навантаження прийшлися саме на Загін №3. До речі, серед особового складу були і дві жінки – В.Федорова та О.Чиркова.
На початку 1933 року загін було переформовано у 3 авіаційно–десантну бригаду особливого призначення. Ну а далі майже по всіх округах почалося формування авіаційних батальйонів особливого призначення, з 1938 - повітряно-десантних бригад, які були виведені зі складу ВПС і передані до Сухопутних військ.
Саме в цей період і починається процес інтенсивної підготовки і бойових навчань всіх частин і підрозділів ПДВ, серед яких найбільш масштабними були навчання 1935 року у Київському військовому окрузі, де вперше в історії було проведену масштабну висадку повітряного десанту (1188 військовослужбовців).
Серпень 1939 року став для вітчизняних ПДВ крапкою відліку вже бойового застосування в умовах війни.
З 20 по 31 серпня підрозділи 212 ПДБр прийняли участь у розгромі японських військ на річці Халхін-Гол. 352 десантника було нагороджено державними відзнаками.
1939-1940рр. – участь частин ПДВ у Фінській війні (201,204,214 ПДБр).
1940 – захоплення Бессарабії (201,204,214 ПДБр).
Під час визвольної війни проти нацистських загарбників радянське військове керівництво так і не спромоглося вдало провести жодної повітряно-десантної операції. Після провальних В’яземської та Канівської операцій радянські Повітрянодесантні війська більше не мали досвіду застосування десанту парашутним способом. Війська використовувалися як звичайна піхота, за рідкісним винятком, де характер використання частин ПДВ можна позначити як «диверсійно-розвідувальні дії».
Основною причиною цьому можна назвати погано поставлену систему постачання військ, що десантувалися в тил противника, а так само незламне бажання вищого командування поставити завдання, що неможливо було здійснити. Проте застосування малих підрозділів, що викидалися в тил противника з конкретними завданнями, повністю було виправдане.
Але відсутність стратегічних перемог використання повітряного десанту абсолютно не принижує вклад воїнів-десантників у велику перемогу над ворогом, масовий героїзм, мужність та відвагу - 196 десантників було удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
З 16 по 27 серпня 1945 року під час Маньчжурської операції, де більшість десантів були посадочні, частини ПДВ відіграли значну роль у розгромі Квантунської армії (1ГВДД).
1956 – участь у придушенні народного повстання в Угорщині.
1968 – участь у придушенні народного повстання в Чехословаччині.
В ході Афганської війні (1979-1989рр.) брали участь 103 ГПДД, 56 ГОДШБр, 345 ГОПДП та два десантно-штурмових батальйони у складі окремих мотострілкових бригад (66 та 70). За десять років війни 17 десантників стали Героями Радянського Союзу, понад 24 тисяч військовослужбовців ПДВ за проявлену мужність і героїзм відзначені урядовими нагородами. Частини ПДВ брали участь у понад 200 планових бойових операціях.
І назагал, за свою історію в СРСР, двоє десантників отримали звання Двічі Героя Радянського Союзу, 304 воїна стали Героями Радянського Союзу.
Справжньою легендою Повітрянодесантних військ СРСР став уродженець Дніпропетровщини Василь Пилипович Маргелов.


З ініціативи Маргелова радянська військова промисловість розробила нові засоби навігації і десантування (в тому числі і реактивні системи для важких вантажів, які дозволяли зменшити площу парашутів), місткі військово-транспортні літаки, придатну для десантних завдань військову техніку (артилерійські установки, бронетранспортери і автомобілі).
У 1973 році вперше в історії було здійснене десантування з літака гусеничної бойової броньованої машини БМД-1 з двома членами екіпажу на борту.


Василь Пилипович також запровадив блакитні берети і тільняшки як частину форми десантників, а 26 липня 1969 року Наказом Міністра Оборони СРСР № 191 було затверджено нову форму одягу для військовослужбовців ПДВ.


Ініціатором введення блакитних беретів вважається заступник командувача ПДВ з повітряно-десантної підготовки генерал-лейтенант Іван Іванович Лисов.


Повітрянодесантні війська України виникли вже після проголошення Україною незалежності (1992), до їх складу були включені частини армійської авіації, повітрянодесантні та десантно-штурмові частини Повітрянодесантних військ СРСР, а також частини забезпечення та інфраструктура ПДВ СРСР на території України. У подальшому на цій основі розпочалося створення Аеромобільних військ України. У липні 2012 року Аеромобільні війська України отримали нову назву: "Високомобільні десантні війська України".
Зберегли спадкоємність десантному однострою (блакитний берет і тільник) і десантники України, що був встановлений Наказом Міністра оборони України № 150 від 12 червня 1995 року.


За мирні роки незалежності звання Героя України отримав лише один десантник - молодший сержант Мельников Василь Олександрович (95 ОАЕБр, посмертно - 20.02.2003р.) за спасіння військовослужбовця ціною свого життя.


Але прийшов 2014 рік. І «онуки» Маргелова одними з перших стали на захист України від російського зброду, що заблукав на шляхах Ростовської області, найманої швалі з просторів Левіафану, окупованих рф Криму та ОРДЛО, не жаліючи свого життя. Понад 520 воїнів, що були тільки в штаті ПДВ, крилатої піхоти вже віддали життя за рідну – неньку Україну, тисячі поранені і контужені. На жаль не маю статистики про ветеранів-десантників, що боронили Україну в інших силових структурах.



Тому, саме 2 серпня 2020 року, зберігаючи вірність традиціям, в історичному центрі Краматорська під знаменами славетного Десанту стали в один стрій і сивочолі ветерани, і молоді десантники.
І перший отримав привітання та нагороду – ветеран – десантник Осипа Микола Артемович, що напередодні відзначив ще і своє 75-річчя.


Ну а далі короткий інструктаж по мірам безпеки і старт автопробігу (понад 50 екіпажів) на честь вшанування пaм'яті по зaгиблих воїнах – десантниках - зaхисниках незaлежної Укрaїни за маршрутом: Краматорськ – Семенівка – Ямпіль - г. Карачун.



По поверненню воїни десантники урочистою ходою пройшли вулицями Краматорська.


Урочисті заходи, присвячені пам'яті загиблих десантників, вшануванню ветеранів-десантників та з нагоди 90-й річниці створення Повітрянодесантних військ продовжилися біля Вічного вогню, де керівництво області, міста, представники силових структур району та громадських організацій висловили подяку ветеранам за їх ратний труд.


За стійкість в переконаннях, незламність духу, мужність та героїзм, вірність військовому обов'язку, вагомий внесок у патріотичне виховання молоді та за активну громадську позицію в житті міста громадська організація "Донецька обласна організація ветеранів Повітрянодесантних військ "Союз Десантників" була нагороджена Подякою міського голови.


Отець Василь Іванюк – військовий капелан 81 ОДШБр, до речі єдиний представник сучасних ДШР України в регіоні, хто прийняв участь у пам’ятних заходах, священик краматорського храму Святого Пророка Іллі, директор «Карітас Краматорськ» відслужив панахиду за загиблими воїнами.
До підніжжя Меморіалу було покладено живі квіти від вдячних нащадків славетних та важких перемог над нацизмом.


По закінченню офіційних заходів відбулося нагородження ветеранів – десантників, колег по ветеранському руху та бойових побратимів відзнаками, що виготовлені колективом виробничого підприємства «Нагороди України» (https://awards-ukraine.com.ua).
Так, міському голові Андрію Панкову було вручено пам'ятну медаль та бойовий ніж.


Ветеранів-десантників було нагороджено відзнаками громадської організації «Всеукраїнська спілка громадських організацій ветеранів десантних військ «Союз десантників України» - ювілейним орденом та медаллю «90 років Повітрянодесантим військам».


Колег по ветеранському руху та бойових побратимів було нагороджено медаллю «За вірність українському народу» та орденом «Генерал Армії Маргелов» від Міжнародної спілки десантників (Білорусь).


Дев’ятий ювілей Повітряного десанту пройдено. Позаду – трагічна і славетна історія, попереду – безліч не менш значимих справ… Війна за незалежність України продовжується…
Щира вдячність воїнам, хто зберігає пам'ять і продовжує ратну справу, ну а решті – хто хоче всюди ухватити та молоді, що мало читає – запис в особовій справі.
Нам же робити своє. Ніхто крім нас!

СЛАВА ПОВІТРЯНОМУ ДЕСАНТУ! УКРАЇНІ ТРИЧІ СЛАВА!