ЛЕГЕДЗИНЕ-ОСТАННІЙ БІЙ

Україна вшановує прикордонників, які самовіддано служили і служать Батьківщині. Черкащани пам’ятають безсмертний подвиг бійців Окремої Коломийської комендатури під командуванням майора Родіона Івановича Філіпова.
З 1 на 2 серпня у Легедзино, Тальнівського району відбулося традиційне вшанування пам’яті полеглих прикордонників, котрі у 1941 році загинули на околицях села, стримуючи ворожий наступ.
З цієї нагоди ветерани прикордонної служби – представники громадської організації «Спілка прикордонників Сумщини» здійснили поїздку до меморіального комплексу «Пам'ятник героям-прикордонникам і службовим собакам», що на Черкащині.
Головна мета поїздки – вшанування пам’яті полеглих героїв – прикордонників та їх чотирилапих вихованців.


З нагоди вшанування пам’яті прикордонників, які загинули у героїчній битві 1941 року, віддати шану та урочисто покласти квіти до меморіалів полеглим бійцям прибули голови районних та сільських рад, голови ветеранських та громадських організацій, керівництво Адміністрації Державної прикордонної служби України та керівництво й персонал Головного центру підготовки особового складу ДПСУ ім. генерал-майора Ігоря Момота.


Пам'ятник героям-прикордонникам і службовим собакам — меморіальний комплекс, що знаходиться в селі Легедзине, Тальнівського району, Черкаської області.
Пам'ятник присвячений загиблим прикордонникам батальйону Окремої Коломийської прикордонної комендатури прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту та їх службовим собакам.


В кінці липня 1941 року бійці цього прикордонного загону в складі чисельністю близько 500 військовослужбовців і 150 службових собак вступили в нерівний бій з противником.
Окрема Коломийська прикордонна комендатура, відступаючи з боями на схід, прикривала відхід штабних частин командування Уманської армійського з'єднання. У селі Легедзине перебували штаби 8 стрілецького корпусу генерал-майора Михайла Снєгова і 16 танкової дивізії. Штаб 8 стрілецького корпусу прикривали три роти особливої Коломийської прикордонної застави, якими командував майор Філіппов.
Прикордонна комендатура була посилена школою службового собаківництва в складі 25 кінологів і 150 службових собак, які належали прикордонному загону Коломийської комендатури і Львівській пограншколи службового собаківництва.
30 липня бригада «Лейбштандарт Адольф Гітлер» атакувала село Легедзине. Під час цього бою прикордонний загін знищив багато живої сили противника і 17 танків. Але сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси. Останнім резервом був кінологічний загін зі 150 службовими собаками. Коли на поле бою залишилося кілька живих прикордонників, на ворога випустили 150 службових вівчарок, після чого німецький наступ було зупинено на цій ділянці фронту майже на два дня.
У цьому бою загинули всі прикордонники. Уцілілі собаки були розстріляні після бою німецькими солдатами. Місцеві жителі поховали загиблих прикордонників і їх собак в братській могилі на місці бою.
У 1955 році останки прикордонників і собак були перепоховані біля сільської школи, де сьогодні знаходиться братська могила.
На околиці села біля траси Золотоноша — Умань, де стався цей бій, 9 травня 2003 року був відкритий пам'ятник героям-прикордонникам і їх службовим собакам.
Пам'ятник був зведений на кошти учасників Великої Вітчизняної війни зі Звенигородки і декількох сіл Тальнівського району.


Делегацію Сумщини представили: Микола Киченко, Сергій Карпенко, Едуард Пузь, Юрій Лермонтов, Сергій Коровай, Олександр Байдак, Володимир Щеглов, Микола Ткаченко, Олександр Моцний, Василь Лавринеко та Дмитро Юрчик.


Учасники мітингу вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Представниками духовенства району була відслужена панахида в пам'ять про полеглих воїнів-прикордонників. Захід продовжився концертною програмою.
Особливим подарунком прикордонному братству стала пісня «Легедзине» у виконанні Володимира Щеглова.


На пам'ять про зустріч ветеранам – прикордонникам було вручено пам’ятну медаль «Легедзине».


Бойовий подвиг бійців у 1941 і нинішній героїзм українських вояків – ніколи не будуть забутими і марними, а бойове братство і патріотизм житимуть вічно. І це дійсно так. Коли бачиш, як зустрічаються бойові побратими, як обмінюються спогадами, як шикуються для урочистостей, щоб віддати честь полеглим у боях, на душі стає затишніше і приходить впевненість: з такими бійцями Україна вистоїть і перед зовнішнім ворогом, і перед внутрішнім.