ПОЧЕСНИЙ БЕРЕТ

Морська піхота - рід військ, що вчиться десантуватися з кораблів, наступати з повітря та воювати на суші.
У Морській піхоті ВМС ЗСУ право на носіння берету не надається разом із підписанням контракту. Наявність позитивної характеристики, після мінімального піврічного строку служби,
дає можливість морпіху пройти спеціальну смугу перешкод, що надає право носіння берету – символу честі, гідності і відваги українського воїна трьох стихій.
Але в житті воїнів, особливо під час війни, трапляються виключення.
Так, 28 серпня 2023 року у Львові відбулася одна маленька, але знаменна подія…
На території звичайного львівського дворика представниками Морської піхоти ВМС ЗСУ та СМПУ було проведено символічний ритуал надання почесного права на носіння берету Морської піхоти ВМС ЗСУ (кольору морської хвилі) учаснику визвольної війни України проти рф, ветерану Морської піхоти України, навіднику розвідувального відділення розвідувального взводу 1 ОБМП матросу Ковалюку Роману Володимировичу (Тунець).




Роману Ковалюку-28. До повномасштабної війни рф проти України Роман працював кухарем, а вже з початком активних бойових дій доля закинула його у степи Донбасу, де він і отримав важке поранення.


Вночі, в ході бойового чергування, напарник Романа наступив на міну та загинув одразу ж на місці. Роман вижив, був знайдений та врятований побратимами, котрі евакуювали його до найближчого стабілізаційного пункту, де йому надали першу медичну допомогу і відправили до Дніпра.
У важкому стані, з уламком в голові, що влучив у лобну частину і застряг у лівій півкулі мозоку, паралізований та втративший можливість говорити, Роман починав новий відлік свого життя.
Хірурги видалили осколки та множинні кісткові уламки, закрили тканинний дефект черепа. Після хлопця відправили до столиці. Лікарі не давали жодного шансу на життя та після низки операцій і декількох місяців реабілітації, тяжкий пацієнт почав подавати надію. Стан вдалося стабілізувати, хоча Роман досі не говорив і був паралізований.
Допомогти захиснику взялися вже на батьківщині Романа - у Львові - Центрі «Незламні».
Лікарі пригадують: «Роман не міг рухати жодною частиною тіла та не розмовляв. Перед нами стояв виклик…». Впродовж п’яти місяців з Романом працювала команда спеціалістів з реабілітації – логопеди, фізичні та ерго - терапевти.




Зараз результат не може не вражати. Роман вже розмовляє та ходить. За словами медиків - він виборов своє право на повноцінне життя!


Роман вижив. І це головне. Вижив наперекір всім негараздам, бідам і нещастям. Вижив і тому, що поряд з ним були побратими, рідні та янголи у білих халатах. Вижив і тому, що він з тих, хто «Вірний завжди».
Тому і слова побратимів, що відображені у Наказі по СМПУ… за безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії проти України, особисті заслуги у справі захисту територіальної цілісності держави, беззаперечному авторитету серед побратимів у зв’язку з втратою здоров’я та неможливістю проходити іспит (подолання психологічної смуги) на право носіння берету Морської піхоти ВМС ЗСУ (кольору морської хвилі).., стали для нього не тільки втіленням своєї мрії, а й головною нагородою – визнання себе рівним серед кращих воїнів України.


І наостанок – щасти Тобі Воїне. Нехай Всевишній допомагає Тобі у всьому, а рідні, близькі та побратими підтримують та оберігають!