«БРОНЗО»! ТРИМАЙСЯ!

2 лютого 2025 року, у день одного з найбільших дванадесятих церковних свят - Стрітення Господнього, за ініціативою Віктора Гонтаря, похідного отамана Міжнародного союзу козаків «Запорозька Січ», у місті Запоріжжя, на території Кафедрального Собору Святої Трійці Запорізької єпархії Православної Церкви України, за участю побратимів та козаків, відбувся захід на підтримку заарештованого полковника Лапіна Іллі Євгеновича на псевдо «Бронза».
Мета заходу – моральна підтримка Отамана і побратима.


21 січня 2025 року представники правоохоронних органів затримали Іллю Євгеновича наче б то за недбалість, внаслідок якої роССійський ворог зміг захопити частину території Харківщини у травні 2024 року, а «печерний суд» відправив бойового офіцера за ґрати без права внесення застави.


Думаю, що зайве повторювати подробиці арешту, але пропоную звернути увагу на бойовий шлях Офіцера та замислитися про те, що твориться в цій багатостраждальній країні…
Полковник Лапін Ілля Євгенович, 02.06.1962 р.н., уродженець м. Запоріжжя.


На військовій службі з 06.08.1979 по 01.06.2024 роки.
Кваліфікацію офіцера з вищою освітою за спеціалізацією «Командна, тактична, артилерійська зброя» Лапін І.Є. отримав піл час навчання в Одеському вищому артилерійському командному училищі (1979-1983рр.).
А далі офіцерське життя почалося з віддалених гарнізонів…
Так, з 29.08.1984 по 27.06.1986рр. - командир взводу розвідки 1074 артилерійського полку, 108МСД, 400А ТуркВО.
Перший бойовий досвід Ілля Лапін отримав у Афганістані, де з 1984 по 1986 роки служив корегувальником артилерійського вогню і за який відзначений державною нагородою - орденом Червоної зірки.
Після виконання інтернаціонального обов’язку в ДРА - служба в Угорщині (1986-1989рр.) та Білорусії (1989-1992рр.).
Після розпаду Радянського Союзу повернувся до України.
У 1993 році прийняв військову присягу на вірність українському народу. Проходив службу у Миколаєві.
1994-96рр. – навчання в академії Збройних Сил України, де отримав вже вищу військову освіту за кваліфікацією «Офіцер військового управління оперативно-тактичного рівня».
До рідного міста Запоріжжя повернувся у 1997 році на посаду начальника штабу, а вже у 2003 році полковник Лапін - командир 55 окремої артилерійської бригади – саме в цей період і відбулося моє знайомство з комбригом під час мого стажування у славетній бригаді в якості слухача Національної академії оборони України.


2004 – вихід на пенсію за вислугою років.
А далі… Армія далеко не пішла. Ілля Євгенович поринув у ветеранське життя, громадську діяльність, військово – патріотичне виховання сучасних молодих запорожців і, як наслідок, лави Запорозького козацтва.
Але прийшов буремний 2014…
У вересні 2014 року до полковника Лапіна звернулося керівництво Запорізького гарнізону з проханням допомогти сформувати та підготувати 37 окремий мотопіхотний батальйон до виконання бойових завдань в зоні АТО.
Не звертаючи увагу тоді на свій вік (52) та стан здоров’я, він погодився.
З вересня 2014 по грудень 2015 батальйон успішно виконував бойові завдання в зоні АТО (Курахово, Новобахмутовка, прикриття підходів до Донецького аеропорту, захист Маріуполя, Широкине).


6 червня 2015 року Ілля Лапін потрапив до Запорозького шпиталю з хімічним опіком легенів. Лікував хронічне захворювання легень, легеневу недостатність ІІ ступеню, ішемічну хворобу серця та ще цілий «набір»...
У грудні 2015 МСЕК надало Лапіну ІІІ групу інвалідності за причиною захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
Пролікувавшись пару років, стає військовим комісаром Чернухівського військомату Полтавської області (2018-2020рр.).
Але і громадську діяльність Ілля Євгенович не забував. Ветеран «Ніхто крім нас» стає активним діячем Всесвітньої генеральної асамблеї нащадків козацьких родів, Запорозького обласного об’єднання родин загиблих захисників України, Об’єднаної родини козацької Хортиці, Міжнародної спілки козацьких письменників, Міжнародного конгресу українського козацтва та громадської спілки «Міжнародний союз козаків «Запорозька Січ», яку згодом і очолить.


З 24 лютого 2022 року, з початком широкомасштабного вторгнення розбійничої федерації на територію України, Лапін І.Є. - начальник штабу ДФТГ м. Запоріжжя (по червень 2022 року).
В 60 років знову призваний до лав ЗСУ. Став на захист міста Оріхів, Запорізької області.
З 8 лютого 2023 року, перебуваючи у Запорізькій обласній клінічній лікарні під кисневою маскою, лікуючи запалення легень, Лапін отримав пропозицію обласного військового комісара сформувати та очолити 415 окремий стрілецький батальйон. І звісно знову – згода, і з 9 лютого приступив до виконання обов’язків командира.
З 6 червня 2023 року батальйон бере активну участь у бойових діях в районі населеного пункту Андріїївка, Донецької області; з 19 вересня 2023 року виконував бойові завдання у Харківській області.
18 лютого 2024 року Лапін був доставлений до Запорозького відділення екстреної невідкладної медичної допомоги у тяжкому стані з діагнозом тромбоемболія, інфарктом-пневмонією та гідротораксом. За тяжкістю стану був переведений до відділення інтенсивної терапії Запорізької обласної клінічної лікарні на ШВЛ і введений у штучну медикоментозну кому, в якій перебував 4 доби. Перебував стаціонарно у лікарні до 8 березня 2024 року і за рішенням ВЛК отримав відпустку для лікування у зв’язку з хворобою на 30 днів.
8 квітня 2024 року Ілля Лапін повернувся у розташування батальйону у Харківській області.
Звільнений з військової служби у відставку вже за віком (62) 01.06.2024 року.
Після звільнення продовжує бути на зв’язку з батальйоном і як волонтер всіляко надає допомогу побратимам.


Січень 2025 - наче грім з неба… Обвинувачення у недбалості, що призвела до захоплення частини Харківської області… і від кого – від ЗЕвлади!!!
Україно! Що з тобою коїться? На що Ти захворіла? Чи Ти зовсім осліпла!!!
Тому, на честь символічного церковного свята і зібралися козаки з побратимами, щоб розпочати безстрокову акцію підтримки Командиру і Отаману.
Сам собор, де проходило дійство, освячений в ім`я Святої Трійці. Він має центральний храм з престолом на честь Святої Трійці. На території собору встановлено хрест, який був освячений 28 жовтня 1994 Святішим Володимиром, Патріархом Київським і всієї Руси-України. При соборі діє недільна школа, проводиться активна робота по завершенню будівництва навчального духовного комплексу.


Благословив воїнів на благородну справу правлячий архієрей Запорізький і Мелітопольський єпископ Фотій (Давиденко).


Козаки обговорили тактику і стратегію боротьби за Отамана, визначили головні напрямки роботи та підписали прапори на підтримку, що були розроблені радником Перевізької паланки січового козацтва Запорозького Анатолієм Цвятковим.


Наші пращури вірили, що саме на Стрітення Господнього відбувається зустріч зими з весною. У давнину всі природні явища наділялися особливими силами, людськими рисами та божественними ідеалами. За традицією, у цей період визначалося, хто переможе - зима чи весна.
Тому і ми віримо, що Українська весна переможе ЗЕзиму!
А наостанок – слова підтримки онуки до Дідуся.


А від себе додам як і починав: «Тримайся «Бронзо», Слобожанщина Тобі вдячна, Україна з тобою!».