«СПАС» НА СУМЩИНІ

13 грудня 2014 року в нашому обласному центрі у День апостола Андрія Первозванного (В народі ще це свято називають Калита, що вважається парубочим святом), з метою відродження традицій, звичаїв, спортивної та бойової вправності українського козацького війська та пропаганди здорового способу життя Сумський обласний центр позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю зустрічав учасників першого семінару козацького бойового мистецтва «Спас» на Сумщині.


Організатори: ВГО «Всеукраїнська федерація «СПАС» (м. Запоріжжя), СОГО «Сумський обласний осередок характерництва та бойових мистецтв» і Сумський обласний центр позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю.


До заходу було запрошено фахівців зі спортивних одноборств, в тому числі тренерів та керівників бойової та фізичної підготовки силових відомств (СБУ, МВС, Держприкордонслужби, ЗСУ).


Кожен народ світу має свою бойову культуру, традицію, як народи сходу, так і заходу. Кожна нація неодноразово проходила через випробування війною, перебування у стані «виживання». Саме у ті часи і формувались бойові культури, завдяки яким виховувався не просто добрий, а справжній воїн з чистою душею та щирим серцем, здатний у будь-яку мить стати на захист свого народу.


Бойові мистецтва та традиції, як і вірування, до недавньої пори жорстоко заборонялись і переслідувались. Чому ? Бо вчили українця виживати в будь-яких екстремальних умовах і будь- яких боях. Це означало, що людині не страшні були ні голодомори, війни та репресії. В народі традиції жили, передавалися з уст в уста від батька до сина, від діда до онука.


Традиційні національні українські мистецтва навчали не просто маханню кулаками та ногами, а, передусім, загартовували дух воїна. Не дивно, що відверто пропагувати бойові мистецтва, вивчати їх і вдосконалювати, ентузіасти-подвижники змогли тільки після здобуття Україною незалежності.
В усі часи в Україні були люди здатні на самопожертву заради народу. «Спас» - це світогляд козака, як охоронця, радетеля рідної землі. Це Звичай гордої непокори та бойового духу нашого народу. «Спас» виховує покликання бути в одній команді та захищати свою свободу.


За часів Запорозької Січі кожен курінь, а їх було 36, мав на озброєнні стиль рукопашного бою. Але був у складі козацького війська один курінь - пластунський або, як зараз говорять, розвідницький. Саме там опановували мистецтво "Спас". Цей вид бойового мистецтва дозволяв воїну одному виходити проти кількох ворогів, вести розвідницьку роботу, бути непомітним у стані супротивника, збирати інформацію про ворога. Також відомо про існування у запорожців системи вишколу молодиків шляхом ігор та розваг, які природно зміцнювали тіло і дух юнака, плавно переходячи до вивчення боротьби та роботи зі зброєю.

ВІДРОДЖЕННЯ БОЙОВОГО МИСТЕЦТВА

Наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття, в період відродження української культури, який вирізнявся пробудженням приспаного українського духу, виникла необхідність створення організації яка б давала можливість молоді знайомитися зі здобутками українських традицій, національних бойових мистецтв. Так майже по всій Україні починаються спроби відродження та відтворення українських бойових мистецтв. Звичайно ж ці процеси не могли пройти повз колиски української звитяги – козацького Запоріжжя.
Бойове мистецтво «Спас» було на межі забуття, зберігаючись лише в нечисленних козацьких родинах, та передавалося з покоління в покоління.
Саме тоді група ентузіастів-однодумців під керівництвом Олександра Притули почала пошуки та вивчення українських традицій, бойової культури нашого народу.


Протягом кількох років проводилися пошуки, листування, зустрічі з цікавими людьми, подорожі по всій Україні для збору інформації про етнографічний матеріал: народні традиції, пісні, легенди, думи. Техніка народного танцю була проаналізована та пристосована до бойового мистецтва. Водночас систематизувалися методи ведення бою та загартування тіла. Набуті за багато років знання сформувалися в систему виховання воїна. В результаті з’явилася Школа «Спас», яка спочатку діяла (з 1993 р.), як історико-патріотичний гурт «Запорізька Січ», при Електротехнічному технікумі-коледжі м. Запоріжжя.
З 1995 р. одним із напрямків діяльності дитячо-юнацької спортивної школи № 10 м. Запоріжжя стає розвиток бойового мистецтва «Спас». Вихованці Запорозького «Спасу» приймають активну участь у збереженні історичних пам’яток, флори і фауни нашого краю. Двічі на рік, разом з учнями місцевих шкіл та волонтерами громадських організацій, вони звільняють нашу Святиню-острів Хортицю від сміття, висаджують дерева, розчищають джерела.
У 1997 р. реєструється громадська організація «Дитячо-юнацька школа козацького бойового мистецтва «Спас»», утворено осередки у Бердянську, Вільнянську, Токмаці, Гуляйполі, Оріхові, інших районах Запорізької області. Цього ж року проведено перший Всеукраїнський фестиваль козацьких бойових та традиційних мистецтв. На фестивалі було вирішено розробити правила українського рукопашу й провести першість України, де мали б змогу помірятися силами різні школи українського бойового мистецтва. Закінчився фестиваль проведенням бою «Лава на Лаву».
У 1998 р. відкривають першу в світі державну школу слов’янського бойового мистецтва (у м. Запоріжжі відкрито міську козацьку дитячо-юнацьку спортивну школу бойового мистецтво «Спас»). Розроблено типову програму викладання «Спас» для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, розроблені правила змагань з українського рукопашу з урахуванням специфіки українського бойового мистецтва «Спас». В цьому же році проходить другий фестиваль, який зібрав представників з 15 областей України. В рамках фестивалю відбувся І-ший турнир України з українського рукопашу.
Згодом, проведення на Запоріжжі фестивалів козацьких бойових мистецтв стало вже традиційним. Але крім цього школа «Спас», проводить низку інших спортивних та громадських заходів, серед яких: Екологічні акції «Чиста Хортиця» та «Зелена Хортиця»; турніри з боротьби «Навхрест» та з рукопашу; святкування традиційних свят – Покрови, Водохрещення, Івана-Купала, Козацького Нового року, Великодня та інших; проведення навчально-методичних семінарів з підготовки фахівців-інструкторів з бойового мистецтва «Спас».
З 2001р. фестиваль доповнює науково-практична конференція «Українські бойові мистецтва. Проблеми розвитку», а також концерт «Кобзарське коло». Закриття фестивалю проводиться на Кам’яній могилі (м. Мелітополь).


З 2003 р. у ВУЗах та школах Запоріжжя проводяться заняття з бойового мистецтва «Спас». В якості педагогічного експерименту, на основі «Спас» ведеться виховання спеціалізованих військово-морських класів школи-комплексу № 43 м. Запоріжжя. Традиційно проходить Фестиваль «Спас на Хортиці».
З 2004 р. Фетиваль набуває статусу української толоки та носить ім’я Степового Батька – Анатолія Єрмака.
В 2005р. зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію «Всеукраїнська федерація «Спас».


З 2005 року працює Академія «Спас». Заснован театр козацького бою «Запорозький Спас».


В рамках Фестивалю 2006 р. започатковано культурно-мистецький проект «Слово, що зберегло націю. Від петрогліфів Кам’яної Могили до козацьких карбів». З 2007 р. Фестиваль приурочено до свята Покрови Божої Матері. В цьому ж році відкрито факультатив з рукопашу «Спас» на факультеті Фізичного виховання Запорізького національного університету.
В 2008 році Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту український рукопаш «Спас» тимчасово внесений в перелік видів спорту, що визнані в Україні (наказ № 2913 від 14.07.2008 р) та затверджена програма «Національно - патріотичне виховання на основі культури, звичаїв та духовності запорозького козацтва».
В 2009 році у Запорізькому національному університеті на факультеті фізичного виховання відкрито спеціалізацію український рукопаш «Спас».
В 2010 році Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту український рукопаш «Спас» внесений в перелік видів спорту, що визнані в Україні (наказ № 306 від 09.02.2010 р.).
З 2011 року Запорізькою обласною федерацією козацького бойового мистецтва «Спас» (президент Рижов К.А.) відкрито обласну спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну шкілу з українського рукопашу «Спас».


За ініціативою президента Всеукраїнської федерації «Спас» Олександра Притули та генерального директора Запорізької обласної державної телерадіокомпанії «Запоріжжя» Володимира Кузенка вперше в світі проводяться змагання з боїв «Лава на лаву». Започатковано проведення трьох змагань на рік, на кубки імені князів засновників Київської Русі.


В 2012 році завдяки Держмолодьспорту (наказ № 2105 від 22.05.2012р.), стало можливим присвоювати розряди і звання українського рукопашу «Спас». Була затверджена і навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл.
В 2012 році засновано Міжнародну федерацію «Спас». В 2013 році ВГО «Всеукраїнська федерація «Спас» прийнята в Міжнародну конфедерацію бойових мистецтв (IMAC).
На теренах же Сумщині провадником козацького бойового вишколу став Володимир Вакула. 14 жовтня 2014 року до Дня захисника України та традиційного козацького свята Покрови, було вирішено встановити дату офіційного заснування Сумського обласного осередку характерництва та бойових мистецтв. (http://fordevind.com.ua/2/275-narodzhennya-oseredku-harakternictva.html НАРОДЖЕННЯ ОСЕРЕДКУ ХАРАКТЕРНИЦТВА)


«Народ без традицій не живе, а животіє. Коли втрачає свої - йому вбивають у голову чужі.
Повернення до мови, віри, звичаїв, до ідеалів предків, їх моральних, релігійних, політичних, економічних та соціальних догм, вистражданих і викутих в огні змагань і переказаних прадідами онукам - це повернення є фундаментом нації», - такими словами розпочав семінар Олександр Притула.
Український рукопаш «Спас» — вид спорту, створений з метою залучення молоді до козацьких традицій та вдосконалення підготовки спортсменів. Його можна віднести до галузі змішаних одноборств, бо за правилами змагань «Спас» поєднує у собі ударну та кидкову техніку, з боротьбою в партері (больовими та задушливими прийомами)», - додав майстер.


На початку семінару було оголошено хвилину мовчання за загиблими захисникам України внаслідок неоголошеної війни РФ проти Українського народу та нагородження учасника визвольної війни – морського піхотинця, військовослужбовця добровольчого батальйону «Айдар» Едуарда Максименко.
Від імені Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «ЗВИТЯГА»» Отаман крайового осередку МГО «Українське козацтво» генерал - хорунжий українського козацтва Олександр Мусько вручил воїну відзнаку «За службу Державі».


Після теоретичної частини семінару, присвяченої історії козацького рукопашу, учасники перейшли до спортзали, де ознайомилися з ігровими формами козацького бойового мистецтва - «Спас-Грай» та беспосередньо з бойовим мистецтвом «Спас».


А ввечері Олександр Притула поділився з сумчанами духовними карбами звичаю «Спас».
Козак, котрий володіє «Спасом» живе за певними духовними правилами – духовними карбами. Це істини, так би мовити, «закарбовані» в життєсповіданні козака-спасівця. Це те, що не можна ні стерти, ані вилучити. Це життєві принципи, яким слідують. Це духовне знання. Такий собі кодекс честі спасівця, спрямований на досягнення правої мети.
Карби – це знання, якими керуються, які пізнають для переоцінки свого буття на початку духовного шляху та завдяки яким еволюціонують, розвиваються, а згодом самовдосконалюються. Тож, для козака, карби – це сила та впевненість, а для його ворога – засторога, попередження про неминучу поразку.

Для себе запам’ятав такі:

Українець рожден для щастя до спільної дії по виживанню родини та краю
Там де починається самотішення та повтор, там починається зрада
До тих пір, доки в тобі бринить правда — ти незборимий
Не став оселі кам’яниці, не городи станиці як не заслаб
Дивись чим нудить, а не тим, що словоблудить
Не гідно дивитися мирно на те, що вої в геру
Там де вміння і людяність, там і достаток
Не шукай бою, він сам тебе знайде
За волю напийся вволю

Семінар «СПАС» на Сумщині, який проходив цілий день та закінчився вже затемно пройшов, так би мовити, на одному диханні. Вкотре переконався, що культура України – невичерпне джерело. Які відчуття залишилися..? Можливо став розумніше… Точно скажу, що знайшов для себе відповіді на значну кількість запитань, які не дають спокою, особливо протягом року, що минає. Та напевно головне – було цікаво і на душі якось легко та сонячно. І дай Боже міцного здоров’я землякам, запорожцям – за науку, сумчанам – за запрошення.

Матеріал підготував гвардії п/полковник запасу А. В. Вовк