НАВІКИ В СТРОЮ…

79 річниця з дня вступу до складу Дніпровської військової флотилії
монітора «Желєзняков»

6 листопада 2015 року в м. Києві на Рибальському півострові в Парку Моряків біля відбулись урочисті заходи присвячені 79-річниці з дня вступу монітора «Желєзняков» до складу Дніпровської військової флотилії ВМФ СРСР.



Монітор «Желєзняков» - низькобортний броньований артилерійський річковий корабель Другої світової війни.«Желєзняков» був побудований на київській судноверфі «Ленінська кузня» в 1936 році (головний з серії шести кораблів побудованих за проектом СБ-37), конструктор Байбаков О.Б.
ТТХ корабля. Водотоннажність повна: 263 т, нормальна - 230 т; довжина корабля 51,2 м, ширина 8,2 м, осадка 0,9 м; силова установка 2 х 140 к/с; швидкість ходу 8,3 уз; дальність плавання 3700 миль. Озброєння: 2 х 1-102/45-мм, 3 х 45/46-мм і 2 х 37-мм гармати,1 х 12,7-мм кулемет ДШК і 3 х 7,62-мм кулемета Максим. Екіпаж 72 моряка.
Перший командир Монітору – Дудник І.Ф.


Всі металеві конструкції корабля з'єднувалися по старинці, за допомогою клепки. Названий корабель був на честь балтійського моряка, активного учасника більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Анатолія Желєзнякова. 6 листопада 1936 року на моніторі було піднято військово-морський прапор і він вступив до складу Дніпровської військової флотилії.
У 1940 році з утворенням Дунайської військової флотилії «Желєзняков» увійшов до її складу, флотилія виконувала завдання по охороні державного кордону уздовж берегів Дунаю. В перший же день Великої Вітчизняної війни монітор «Железняков» опинився під ворожим артилерійським вогнем та вступив у бій. Сили противника виявилися переважаючими, «Железняков» з кількома іншими моніторами та бронекатерами опинився в тилу ворога і зміг прорватись з оточення. Під командуванням прославленого командира капітан-лейтенанта Маринушкіна А.С., монітор згодом героїчно захищав українські міста Миколаїв, Очаків, Херсон і Керч.


До осені 1941 року з п’яти моніторів Дунайської флотилії уцілів лише один - «Желєзняков». Пізніше корабель увійшов до складу Азовської військової флотилії, і його відправили до узбережжя Азовського моря на оборону міст Таганрога і Темрюка. У серпні 1942 році «Желєзняков» здійснив прорив з Азовського моря в район Поті, він увійшов в Керченську протоку, зайнятий німцями, командування зважилося на відчайдушний маневр - зійти з фарватеру, підійти впритул до ворожого берега, під батареї противника і пройти по мінних полях. Монітору вдалося прорватися і дістатися до Поті.
40 тисяч кілометрів з боями пройшов монітор «Желєзняков» по Дунаю, Південному Бугу, Дону, Кубані, Чорному й Азовському морям. Брав участь у визволенні Болгарії, Румунії та Югославії. На бойовому рахунку моряків монітора 13 знищених ворожих артилерійських і мінометних батарей, до 4 батальйонів живої сили противника, 2 складу боєприпасів, 5 збитих літаків і багато іншого. У яких би пекельних сутичках доводилося брати участь кораблю, він завжди повертався з перемогою, за що отримав в народі назву «невловимого».
11 березня 1958 року корабель був виведений з бойового складу флоту, роззброєний і перетворений на плавучий склад. 10 вересня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ у зв'язку з передачею Дунайському пароплавству для використання в якості плавучого причалу. У 1965 році було прийнято рішення про відновлення монітора, і в 1967 році він був переведений із Ізмаїльського порту в Київ на Рибальський півострів і відновлений на заводі «Ленінська кузня». 10 липня 1967 року легендарний «Желєзняков» було встановлено в Парку Моряків на набережній Дніпра в Києві в якості корабля-меморіала.


Заходи були організовані активом благодійної організації «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков» та громадською організацією «Київське військово-історичне товариство». На заходах них були присутні члени громадських організацій, моряки ВМСУ, ветерани військової служби та праці.


Після урочистого мітингу відбулась церемонія покладання квітів до корабля-пам’ятника монітора «Желєзняков» та пам’ятника морякам Дніпровської військової флотилії.


…А до берега тихо хвилі несуть поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть ті, хто вірив і правду знати хотів…

Матеріал надав Голова громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Чудновець О.М.