КОЗАЦЬКЕ РОДИННЕ ДОЗВІЛЛЯ
Традиційно у теплу вересневу суботу десять козацьких родин на чолі з отаманом паланки генерал-командором Віктором Ляхом і класним керівником 2-В козацького класу берегинею Ліною Крівшенко вирушили на свій черговий відпочинок до урочища «Берізки» – улюбленого місця дозвілля мешканців Роменського мікрорайону м. Суми.
Цього разу козацькі родини розбилися на три групи: чоловіків, жінок і дітей. Чоловіки вели жваву розмову про формування у синів справжніх чоловічих якостей, про мисливство та диких тварин, яких їм вдалося вполювати, повадки копитних звірів і вовків… Жінки ділилися досвідом виховання дітей, секретами домашньої кухні, консервації, догляду за тілом, іншими жіночими таємницями. Діти розповідали один одному про літній відпочинок у горах, на морі, нових друзів і знайомих, займалися своїми дитячими забавами.
Після того, як усі досхочу наспілкувалися й гарно перекусили, чоловіки вирішили догодити жінкам – підсмажити для них і своїх діточок запашні шашлички й інші смачні наїдки. Під час приготування обіду жартували, демонструючи свої вміння з розпалювання багаття, ароматизації м’ясних блюд, і звичайно ж силу, як наприклад, – ламання через коліно занадто товстих дубових гілок.
Чоловічого обіду з непідробною цікавістю та нетерпінням чекали і жінки, і діти. Були для цього й інші причини – аромат гарно засмаженого м’яса приємно подразнював ніздрі й викликав відповідні реакції ледь зголоднілого шлунку. На природі це дуже помітно. Козаки це знали і навмисно не поспішали з пригощанням. Коли ж чоловіки піднесли ароматні наїдки до накритої стравами скатертини, жінки ахнули від задоволення, а діточки у шаленому бігу ледь не звалили своїх татусів. Жінкам на якусь мить довелося стримувати малечу.
Слід відзначити, що під час таких сімейних відпочинків ми завжди використовуємо батьків до закріплення здобутих навичок з туристсько-екологічної діяльності, що сприяють проведенню спостережень, досліджень, забезпеченню повноцінного фізичного розвитку й фізичної підготовленості козачат. Серед таких навичок – лазіння по деревах з метою дослідження їх стану здоров’я, виявлення захворювань, а також спостереження за птахами, дослідження будови й матеріалу пташиних гнізд після вильоту пташиної молоді тощо. Виконання таких вправ з використанням мотузок не потребують значних фізичних зусиль дитини та занадто дорогого туристського спорядження. Вони під силу 6 – 7 річним козачатам. Для цього слід лише придбати монтажний (або інший страхувальний) пояс та 10 звичайних дешевих мотузок діаметром 15 – 20 мм (щоб не завдавали болю стопам) і довжиною близько 2,5 м. Мотузку складають удвічі, кінці зав'язують в один міцний вузол. Такою здвоєною мотузкою слід обхопити стовбур дерева та пропусти ходовий кінець у петлю. У нас виходить закріплена на дереві петля, в яку можна поставити ногу немов у стремено. Наступне стремено робиться з протилежного боку. Таких стремен може бути до 10 і більше. На початковому етапі їх робить досвідчений козак, якому допомагає дитина. Під час оволодіння прийомами лазіння, козачат підстраховує дорослий.
Якщо висота підйому перевищує 1,5 м, в обов’язковому порядку використовується страхувальний пояс та інше страхувальне обладнання. При належній підготовці дитина спроможна сама підбирати дерево, робити на ньому петлі-стремена, користуватися тільки двома петлями чи зовсім обходитися без них.
Слід відзначити, що при виконанні вправ з лазіння по деревах козачата засвоюють правила циклічності рухів рук і ніг, отримують навички використання мотузки та в’язання вузлів. При цьому ми намагаємося пояснювати батькам, що вправи з лазіння мають велику користь для дітей. У їх виконанні беруть участь великі м'язові групи (плечей, спини, живота, ніг і рук). Ці вправи супроводжуються значно більшим фізичним напруженням, ніж інші основні рухи, і сприяють підвищенню фізіологічних функцій органів і систем дитини. Вправи з лазіння позитивно впливають на виховання наполегливості, сміливості, рішучості, координації рухів, допомагають перебороти відчуття страху перед висотою. Вони, навіть за наявності необхідного спорядження, вимагають від виконавця неабиякої спритності та вправності й водночас сприяють їх розвитку.
Вправи з лазіння по деревах мають велике прикладне значення при спостереженні та з’ясуванні численної кількості природних взаємозв’язків у рослинному і тваринному світі, виживанні серед дикої природи, облаштуванні тимчасового безпечного житла, засідки і веденні розвідки. До речі подібна вправа для семирічних козачат дуже складна: необхідно за відповідною командою дорослого перестрибнути через мотузку всім разом, а отже весь час бути максимально зосередженим, щоб знову і знову перестрибувати… Необхідно ні на мить не відволікатися, кожного разу необхідно дослухатися до команди дорослого й діяти миттєво, без ніяких зволікань, інакше підведеш своїх маленьких побратимів – унеможливиш їх виграш.
Вправи з перестрибування через скакалку цілим роєм – 8 – 10 козачат – сприяє відпрацюванню навичок чіткого й стрімкого виконанню команд, гуртуванню рою й відчуття ліктя свого козацького побратима. До того ж стрибки на скакалці сприяють розвитку всіх м’язів ніг, витривалості, стрибучості, виробленню правильної постави, почуттю легкості тіла й бадьорості, а ще стрибки на скакалці добре тренують серце і дихальну систему, допомагають схуднути.
Незамінним і захоплюючим видом змагань на лоні природи є перетягування канату. Такі змагання були частиною стародавніх Олімпійських ігор, які датуються 776 р. до н.е. Вони не втратили своєї популярності і в наш час. Практика підготовки козаків і козачат до перетягування канату показує. що перемагає та команда, яка має високий рівень готовності до злагодженості командних дій. Отже в таких змаганнях виявляються згуртованість, командний дух, сила та міць козацького рою.
Є в перетягуванні канату й певні правила, яких в обов’язковому порядку потрібно дотримуватися. Згідно правил, з різних кінців канату стоять команди по вісім людей. Важливо, аби сумарна вага одного колективу не перевищувала встановлену норму для даної вагової категорії. Окрім цього, канат має відповідати певним критеріям у довжині та товщині. Перед кожним стоїть задача – перетягнути канату на 4 м, до позначки, віддаленої від центру. Для виграшу є дві можливості: або ви перетягуєте канат на необхідну відстань, або в команді суперника хтось впаде чи сяде.
Отже перетягування канату є і захоплюючою розвагою для козаків і козачат з дотриманням певних правил, і водночас визнаним видом спорту.
Були тут також ігри з використанням м’яча та накидних кілець, в які охоче гралися козачата.
При такому підході до організації сімейного відпочинку, усі стають зацікавленими співучасниками свого і дитячого розвитку, прихильниками здорового, активного, насиченого й радісного способу життя.
Матеріал надав генерал-командор Віктор Лях, отаман Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».
