А ЗАВТРА БУЛА ВІЙНА…

А завтра була війна… Спочатку це була робоча назва статті, але з часом стало зрозуміло, що вона «на своєму місці».
Минає рік повномасштабної війни рф проти незалежної України, рік, в якому за 2-3 дні орда орків Лефіафану під гикання своїх самок та виродків планувала криваві танці на вулицях та площах «Матери городов русских».
Але не так сталося як дурням гадалося…
І сьогодні розмова піде про маленький вклад простих українців у справу великої перемоги добра над злом, про вклад, за який чомусь не згадують місцеві засоби масової інформації, вклад від якого шарахаються і сором’язливо ховають очі, хоча про який там сором може йти мова, окремі представники місцевої влади та правоохоронних структур регіону, вклад, за який не буде соромно ані причетним, ані їх родинам.
І так почнемо… Повномасштабне вторгнення русні в Україну.
24 лютого 2022 року Сумщина однією з перших прийняла удар російської армії. Суми опинилося в оточенні вже з першого дня війни. І з першого ж дня оборона Сумського краю була оповита легендами… І чим далі, тим рясніше…


Зранку, 24 лютого, тисячі сумчан почали шукати способи доєднатися до збройного захисту рідного міста. Під військкоматом зібралися величезні черги з охочих стати до лав спротиву. Але складалося таке враження, що посадові особи військомату, чи як він там по модному називається, були, м’яко кажучи, розгублені, і вже після полудня 24 лютого чкурнули з місць служби так, що аж пил за ними клубився…
Волонтери збирали пляшки і тканину для коктейлів Молотова, провізію для тероборони та ліки. Стихійно формувалися добровольчі підрозділи.


Було організовано підвіз медичних працівників до роботи і дому.


Усі сподівалися, що хоча б хтось з керівництва міста чи області має план дій, але відчуття, що організації спротиву в Сумах з боку влади немає, зростало з кожною хвилиною…
І як виявилося згодом, 24 лютого 2022 року в Сумах не було видно ані влади, ані депутатів, ані силовиків…
І вже незабаром рік війни, а центральна влада країни так і не зробила організаційно – кадрових висновків, не кажучи вже про торжество закону та моралі, а лише чіпляло на груди вище вказаних ордени та медалі, даючи сумським можновладцям і надалі брехати, красти та жиром обростати… І Сумщина, як виявилося, не виключення…
З часом місто почало адаптовуватися до життя в умовах війни та повного оточення ворогом. Поступово налагоджувалися комунікації між підрозділами, населенню роз’ясняли куди і по яким питанням треба звертатися.


І незабаром, якимось дивом, в інформаційному просторі почали з’являтися вище вказані «отці міста та області» зі своїми ручними депутатами…Усі активно взялися переконувати населення, що ніхто нікуди не тікав і всі працювали на спільну перемогу. Ну а народ, замість того, щоб підняти місцеву владу «на вили», повівся на вже набивше оскомину «Не на часі…».
Перший рік великої визвольної війни, яким він був? Про це можна говорити, говорити і говорити… Але все ж таки для всіх без виключення верств населення та різного по шибу індивідуумів він був непростий…
З початку 2023 року у медійному просторі Сумщини, вже до звичних і часом набридлих «героїв» міста «доєдналися» різноманітні документальні стрічки про оборону і визволення краю від окупантів. Іноді кумедні, іноді наплутані з необізнаності авторів, іноді замовні від депутатів та влади, але все ж такі про сумчан, що ризикуючи своїм життям стали на захист рідного краю.
Але чомусь в медіапросторі краю так досі і не знайшлося місця людям, котрі понад трьох місяців – трьох перших і найважчих місяців війни забезпечували мир і спокій на вулицях обласного центру – добровольцям громадського формування з охорони громадського порядку «Спарта», підрозділу, що вже набив оскомину сумській владі та визиває страшенну алергію у самого мера…, підрозділу, який став не потрібний навіть керівнику самої організації… Дивно, але це так.
Ким були ті «спартанці», за що їх ненавидить влада і чому вони стали «сиротами»? Та їх історія проста - про невдячність, неповагу, корупцію та брехливість сумської влади.


Так сталося, що 24 лютого, у перший день роССійської воєнної агресії проти незалежної України, коли достатньо відомі на шпальтах Facebook представники місцевої влади разом зі своїми родинами ще напередодні чкурнули з міста та перейшли в режим «дистанційного управління» регіоном (Єгипетська,… та Чортківська філії Сумщини. До речі, «Чортківський черт» вже пішов за руським кораблем, залишивши після себе арешти і обшуки у своїх підлеглих, але думаю, що незабаром десь винирне з героїчно надутими губами і обов’язково в кепці).
Керівництво НПУ разом з більшістю особового складу патрульної поліції (Черкаська філія) таємничим образом зникли, спустошив всі заправки, кинувши Суми на призволяще. СБУ (Канівська філія), НГУ (чомусь блукали поміж Ромнами та Лебедином) та партизани – прикордонники теж не заставили себе чекати… Да і 27 РЕАБр, на жаль, боронила не Суми.
Іноді думаю, може в цьому і був той хитрий план від влади…
Та прості люди за багаторічною традицією - відсутністю уваги та поваги з боку влади та її бездіяльності у будь - яких проблемах громади, почали самоорганізовуватися за для безпеки своїх родин і помешкань.
І вже з 25 лютого на вулиці історичного центру та спальних районів міста вийшли поодинокі стихійні громадські патрулі.
І все ж таки в місті, за відсутністю «перших осіб», залишалися люди, що намагалися слідкувати за ходом перепитій…
Так, 28 лютого, на Інформаційному порталі Сумської міської ради з’явилося повідомлення, що в Сумах представники міської влади спільно з залишками поліції формують групи для здійснення патрулювання міста задля забезпечення громадського порядку у місті на підставі Закону України «Про громадські формування з охорони громадського порядку та державного кордону» (My Webpage).
І вже з 1 березня майже 300 патрульних (символічне число) почали виконувати поліцейські функції від імені громадського формування з охорони громадського порядку «Спарта». Патрулювання проходило за 24 маршрутами.
Ким були громадські патрульні ГФ ОГП «Спарта»? Перш за все це старші офіцери - ветерани – силовики, котрим не знайшлося посад у 117 Обр ТрО ЗСУ та свідомі мешканці Сум, котрим був не байдужий спокій на вулицях рідного міста.
З перших хвилин патрулювання добровольцям випало виконувати безліч завдань, про які раніше більшість з них лише чула або бачила в кінофільмах: перевірка підозрілих осіб; профілактичні бесіди з блогерами та потенційними панікерами; затримка мародерів; виявлення місць незаконного виготовлення та продажу алкоголю; профілактичні бесіди з порушниками режиму світломаскування; вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів (на жаль цю роботу постійно підкидали представники ТрО Сум, що перебували у громадських місцях у нетверезому стані зі зброєю та боєприпасами); затримка заблукалих «АсвАбадителей»; супровід гуманітарних вантажів; пошук закладок для наркозалежних…
Особливо запам’ятався БЕЗЛАД під час розмітання товарів з полиць аптек і магазинів, безкоштовних роздач молока та індичого фаршу, де люди просто давили один одного заради ХАЛЯВИ. Такий СОРОМ треба було бачити.
Окреме питання – забезпечення громадського порядку під час проведення «зелених коридорів», де за багатьох сумчан було не скільки соромно, скільки ОГИДНО.


Згодом, коли місто ожило і часом здавалося, навіть, що і війни то не має, завдань не поменьшало… Патрульні вже разом з дільничими, що повернулися у місто у другій половині березня, виходили на виклики…
Багато новин у місцевих ЗМІ було присвячено підтриманню порядку у місті, але чомусь представникам «Спарти» місця в них не було…
І головне – замовчувався той факт, що громадські патрульні ЩОДЕННО за будь-якої погоди та обстановки виконували свою «роботу» без засобів захисту та зброї. Про забезпечення від влади і мови не ведеться…
Чисельні звернення до влади міста та керівництва НПУ так і залишилися без відповідей.


А байдужість керівника «Спарти» до людей, що робили Ім'я організації в умовах визвольної війни, просто вражало… За три місяці навіть ніхто не завітав до дільниць і просто не сказав людям: «Дякую», вже не кажучи про щось інше...
І як результат – чисельний склад громадських патрульних почав скорочуватися… На початку літа на маршрути міста вийшло вже не більше 30 добровольців.


Ну а коли громадським патрульним сумська влада відмовила продовжити дію службових посвідчень (вони чомусь були розраховані лише на три місяці), участь «Спартанців була вже вирішена».


І очікуваний результат - люди, що за покликом серця опинилися на тилових рубежах оборони Сумщини і робили свою справу чесно і непоказово стали непотрібними, наче використані…
А влада, що влада…. Вона постійно робила вигляд, що вперше чує про «Спарту»… Постійні звіти сумського мера про виділені мільйони на нужди добровольців викликають лише одну реакцію – ОГИДУ!


На той час в Сумах вже було достатньо ДФТГ з керівниками – однопартійцями мера лисенка та партнерами по бізнесу в переважній більшості, яким в майбутньому і припишуть всі заслуги «спартанців», про які будуть писати і знімати замовні матеріали, яких будуть нагороджувати, часто незрозуміло за що і на утримання яких почнуть виділяти гроші і матеріальну підтримку (до речі, пора вже відповідним органам зайнятися і питаннями відповідності матеріального і фінансового забезпечення ДФТГ, доцільності кількості самих ДФТГ і особового складу формувань та наявності і умов утримання зброї).
На жаль всі спроби колишніх «спартанців» зареєструвати вже своє об’єднання для продовження справи по забезпеченню миру та спокою в місті викликало у місцевих чинуш лише ПЕРЕЛЯК і, як наслідок, вже котрий місяць лише «палки в колеса» і відмовлення в реєстрації… А від мера та його посіпак – БРЕХНЯ, БРЕХНЯ, БРЕХНЯ…
Але переживемо..., попереду ще не одні вибори, які поставлять КРАПКУ діяльності багатьох можновладців сьогодення, відправивши їх в політичний утіль, як і попередників… А краще за грати!!!
«А завтра була війна» - це про минуле? Ні, це більше про сьогодення, котре не зробило висновків з минулого… І поки БРЕХУНИ, ТРУСИ, КРАДІЇ, КУМИ, ПОКАЗУШНИКИ ТА КОРУПЦІОНЕРИ (у воєнний час це гірше ніж ЗРАДНИКИ) будуть при непідконтрольній суспільству владі, до тих пір ми будемо не жити – виживати…
Ну а колишнім «Спартанцям» від мене: «Будьте здорові і щасливі. Бережіть себе. Війна триватиме ще тривалий час… Пам’ятайте, що нас поєднало та підтримуйте один одного».