РУБАНІВСЬКЕ – НОВОЮЛІАНСЬКА ПОКРОВА
1 жовтня 2023 року козаки Покровського районного осередку міжнародного союзу козаків «Запорозька Січ» на чолі з отаманом генерал – хорунжим Миколою Никипілим вперше шанували Покрову Пресвяту Богородицю за Новоюліанським календарем, що був проголошений Вселенським патріархатом та введений в дію дозволом Священного Синоду ПЦУ від 2 лютого 2023 року та рішенням засідання Архиєрейського Собору про перехід з 1 вересня 2023 року зі збереженням юліанської Пасхалії.
Головні заходи свята проходили на території Рубанівського Свято-Покровського чоловічого монастиря, куди с візитом прибув Високопреосвященнійший Архієпископ Дніпровський і Січеславський Симеон (Зінкевич), за присутності якого та благочестивого старця архімандрита Василія Пишного, священнослужителів ПЦУ та вірян було здійснено посвяту у козаки двох військовослужбовців ЗСУ та покровчанки Олени Грипась.
Свято-покровський чоловічий монастир знаходиться у мальовничому селі Рубанівське, Васильківського району, Дніпропетровської області під духовною опікою благочестивого старця – архімандрита Василія (Пишного), стараннями якого у монастирі возносяться молитви за народ України та її військо, зростає кількість братії, а сам монастир став місцем спокою та духовної розради для тисяч паломників, які щодня прибувають до святого місця з різних куточків України.
Наприкінці XIX сторіччя родова дворянка, вдова надвірного радника Катерина Павлівна Василенко збудувала у своєму маєтку Свято-Покровську «Червону Церкву», згідно з місцевою легендою, на згадку про сина - «декабриста».
У 60-ті роки ХХ століття храм був зачинений і частково зруйнований. У 1991 році на прохання жителів села Рубанівського з благословення єпископа Гліба храм був відчинений і була зареєстрована церковна громада. 7 вересня 2001 року було прийнято рішення про створення на території Свято-Покровського храму історико-культурного заповідника.
Обітель постала невдовзі після отримання Томосу про автокефалію Православної Церкви України.
На сьогодні у ній невгасимо палає лампада чернечої молитви, число братії невпинно зростає. Біля храму збереглося поховання священиків і засновника села - козака Рубана. Побудована дзвіниця, Троїцька каплиця, висаджено фруктовий сад, викопано колодязі.
З нагоди свята Архіпастир звершив святкову Літургію свт. Івана Золотоустого. Разом з Його Високопреосвященством молилися намісник обителі архімандрит Василій (Пишний), братія монастиря у священному сані, намісниця Тихого скиту ігуменя Ольга (Горунович) із сестрами, воїни, козаки, волонтери, численні паломники та запрошене духовенство.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають нашу Батьківщину, за владу і наш народ. Також Архіпастир виголосив молитву за Перемогу України над агресором.
Наприкінці літургії відбувся молебень до Пресвятої Богородиці, а також Владика Симеон освятив ікону Покрови Божої Матері, яку написали українські воїни.
Після молитви Владика Симеон звернувся до Рубанівської громади зі словами архіпастирського повчання. Згодом Його Високопреосвященство, з благословення Предстоятеля Церкви, Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія нагородив намісника обителі старця Василія орденом святого великомученика Юрія Переможця. Також високих церковних нагород були удостоєні воїни-захинсники України.
Завершилася велична подія уставним многоліттям та традиційною воскресною трапезою для численних тружеників та паломників. Також Владика оглянув будівництво нових корпусів обителі, господарських приміщень та відвідав монастирський музей.
По завершенні монастирських заходів, в приміщенні недільної школи, козаки провели Велику Покровську козацьку раду МСК «Запорозька Січ», яка була благословенна духовним наставником отцем Полікарпієм.
На початку хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих в усі часи козаків та воїнів ЗСУ. Далі отаман Микола Никипілий звітував про роботу козацького осередку за рік, що минає, демонструючи Подяки, отримані козацьким осередком від підрозділів ЗСУ. Опісля пройшло обговорення головних напрямків роботи на майбутній рік.
По закінченню ради отаман зачитав наказ про нагородження козаків об’єднаного коша за активну волонтерську і професійну діяльність. Нагороди отримали: М.М. Грипась і О.О. Кошарін – орден «Лицарський хрест», М.М. Никипілий, В.А. Вальчук і Б.І. Ковнір – орден «Петро Сагайдачний», С.М. Тітов та Ю.М. Хворостенко – відзнаку «За служіння Україні. Бог єдиний» та Л.А. Федоренко – відзнаку «За професійну працю».
Згідно з переказами та легендами, саме на Покрову, запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках. На Січі залишалася тільки стала залога із січовиків, які нічого, окрім власної зброї не мали, та інших козаків, що за різними причинами залишалися у своїх куренях.
Але сучасним козакам не до відпочинку… війна в країні…
