ШЛЯХТИЧ З УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року літературний десант Київського військово – історичного товариства (КВІТ) прибув до міста Бердичів, Житомирської області з метою проведення історико - географічної експедиції «Україна – морська держава», в ході якої окрім презентації книги «Хроніка війни в азовській і чорноморській операційних зонах 2023», К.: «Видавничий дім «АДЕФ-УКРАЇНА», 2024 - 452 с. з іл. було проведено екскурс та ознайомлення з історичною спадщиною міста.
Друга локація – музей Джозефа Конрада.


З метою шанування постаті видатного письменника, виникла ідея створення інтерактивного музею. Головним ініціатором цієї благородної справи став професор Здіслав Найдер, визначний знавець та біограф митця.


Ініціатива отримала підтримку української влади, Міністерства культури та національної спадщини Польщі, місцем створення музею було обрано монастир Кармелітів Босих.


Юзеф Теодор Конрад Коженьовський народився 3 грудня 1857 року, вже через два дні був охрещений у монастирі Босих Кармелітів у Бердичеві де і провів своє раннє дитинство син літератора Аполлона Коженьовського гербу Наленч і Евеліни з Бобровських.


Дитинство Конрада – суцільна історія з географією. 1861 рік – Варшава, за участь у підготовці повстання батька заарештовано. З того часу першими дитячими спогадами стали його походи з бабусею до в’язниці, куди вони носили татові пиріжки. Згодом батька вислали до Вологди. Мати з 4-річним сином поїхали слідом за чоловіком.
1865 - через хвору на туберкульоз дружину Аполлон Коженьовський домігся переводу до Чернігова, де мати Конрада померла.
Смертельно хворий батько з сином переїхали спочатку до Львова, потім до Кракова, де 11-річний Конрад залишився круглим сиротою.
Опікувався хворобливим хлопцем брат його матері Тадеуш Бобровський.
1874 - після відмови прийняти австро-угорське підданство 17-літній Юзеф Коженьовський, щоб не бути призваним на довгі роки до російської армії, вирушив до Марселя і влаштувався моряком у французький торговий флот. Займався контрабандою зброї, пережив невдале кохання та невдалу спробу самогубства.
У 1878 році 20-річному Джозефу Конраду відмовили у продовженні закордонного паспорту, тому він не міг служити на французьких суднах. Довелося перевестися служити на британське судно, що прямувало до Константинополя, бо англійців документи не цікавили.
18 червня 1878 року, коли судно повернулося до порту приписки, молодий моряк вперше висадився на британській землі, яку згодом прославив як письменник Джозеф Конрад.
У 1881 році отримав сертифікат на право бути капітаном і британське підданство, офіційно змінивши ім’я на Джозеф Конрад.
У 1889 році став капітаном конголезького річкового пароплава, відвідав Центральну Африку. Побачене ним лягло в основу твору «Серце темряви».
1894 - у віці 36 років капітан через стан здоров’я залишив море і присвятив себе літературній діяльності.


Його перший твір «Олмейрова примха», дія якого відбувається на східному узбережжі Борнео, опублікований у 1895 році. 1896 - виходить «Вигнанець з островів». Обидва твори створили Конраду репутацію романтика і оповідача екзотичних історій.


У 1896 році Конрад одружився з 22-річною англійкою Джессі Джордж і поселився недалеко від Лондона. Вони мали двох синів, Бориса та Джона.
Слава та всесвітнє визнання прийшли до Конрада лише після публікації роману «Шанс» (1913).
Одночасно з морськими творами Конрад працював над повістю «Сестри», де звучить туга письменника за рідними місцями та виражене несприиняття Заходу.
У повістях «Юність» і «Тайфун» звучать рідкісні для Конрада оптимістичні мотиви, ледь відтінені авторською поблажливою іронією.
Розквіт творчості Конрада припав на перші два десятиліття XX ст., коли він створив повість «Серце пітьми», романи «Лорд Джім», «Ностромо», «Таємний агент», «Очима Заходу», «Випадок», «Тіньова риска» та ін., а також збірки оповідань «Поміж сушею та морем», «Припливи та відпливи» тощо. У цей час розширюється діапазон творів письменника - окрім морської тематики, він береться за соціально-політичні проблеми, пише про революційний рух, хоча, по суті, говорить про одне - про душу людини, що вступає у фатальну гру-сутичку з долею.
Останні твори письменника позначені ознаками занепаду його таланту, та й сам Конрад у листах визнавав, що він вже «видихнувся», що працювати йому стає дедалі важче. Такими є «Золота стріла» , «Порятунок», «Морський блукалець».
Залишився незакінченим роман «Напруга», у якому автор мав намір зобразити тріумфальне повернення Наполеона з острова Ельба у Францію у березні 1815 року.


1924 – Прем’єр Дж. Р. Макдональд від імені короля Георга V надає Конраду дворянський титул. Письменник відмовляється від запропонованої честі.
Помер Юзеф Теодор Конрад Коженьовський 3 серпня 1924 року від серцевого нападу в Бішопсборні, похований на Кентерберійському цвинтарі, Англія.


Відкриття музею відбулося 28 червня 2015 року.
Експозиція розповідає про великого поляка та видатного англійського письменника.
Головною метою авторів, було не лише збирання матеріалів та представлення їх в музеї, але заохочення всіх відвідувачів зануритись у надзвичайний світ пригод літератора.
Життя і творчість неймовірної особистості представлена в трьох частинах. Перша охоплює раннє дитинство в Україні, важку долю дитини революційних засланців. У другій представлений нелегкий шлях реалізації мрії та розвиток морської кар’єри. Третя знайомить з літературною спадщиною Джозефа Конрада, його позицією у світі літератури та життя письменника у Великобританії.
Гості Бердичева уважно із задоволенням провели екскурс по життю Джозефа Конрада, про що і залишили відгук у журналі почесних гостей музею.


І на додаток до слів вдячності музейникам – бережіть себе, бо ви є золотий історичний фонд України.