КВІТ – ЗНАЙОМСТВО З ТИСЯЧОРІЧНИМ МІСТОМ

18 грудня 2024 року літературний десант Київського військово – історичного товариства (КВІТ) та Асоціації Військово-морських сил України прибув до м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області з метою проведення історико - географічної експедиції «Україна – морська держава».
І перш ніж розпочати знайомство зі старовинним містом, столичні гості завітали на люб’язне запрошення до голови міста Віталія Мацюка. І вже одразу після знайомства стало зрозуміло – перед нами однодумець, що розуміє наш шлях.


Перебуваючи в різних куточках нашої країни, завжди намагаюся свої репортажі пов’язувати з історією населених пунктів, але описати коротко життя міста з 1000-чи річною історією майже неможливо. І все ж таки…
У 1032 році князь Ярослав Мудрий заснував місто-фортецю Корсунь для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюркських кочівників, використавши річку Рось як природну перешкоду.


Є декілька версій щодо назви міста, яка вперше згадується у офіційних історичних документах від 1169 року:
- назва від назви річки Корсунка. Це тюркська назва «кара су» (чорна вода, у значенні «чиста вода»);
- назва від імені руського бога сонячного світла Хорса. Ймовірно, первісна назва звучала як Хорсунь, що з часом змінилася в результаті лінгвістичних трансформацій;
- назва від іранського слова «хоро» (палаючий);
- також слід звернути увагу, що тюркське слово «Карсун» означає «окраїнне охоронне укріплення»;
- може бути і прозаїчніше - татарське «кар» (сосна) + «су (сун)» (вода, річка) - «сосни над річкою»;
- назва могла бути і наданою священиками Київської десятинної церкви, які були вихідцями з кримського Корсуня (Херсонеса)…
Першим корсунським правителем був волинський князь Роман Мстиславович.


З 1193 по 1240 роки Корсунь був центром удільного князівства, яким правили представники роду Мономаховичів.
У 1240-х роках місто, ймовірно, було зруйноване монголо-татарами.
У 1360-х роках Корсунь увійшов до складу Великого князівства Литовського, а у 1569, після Люблянської унії, до складу Королівства Польського, складової Речі Посполитої.
8 лютого 1585 року польський король Стефан Баторій своїм привілеєм дозволив братам князям Вишневецьким відновити Корсунь та дарував йому Магдебурзьке право. У 1585 році на території Корсуня було утворено Корсунське староство.
Пізніше головною особливістю Корсуня стала значна концентрація в ньому козаків. Це був один із головних центрів українського козацтва. У зв’язку з великим впливом козацтва жителі Корсуня брали активну участь майже у всіх козацьких войнах та повстаннях.
У 1660-х роках Корсунь відігравав важливу роль у духовному житті України.
З 1778 року Корсунь перейшов у власність племінника польського короля Станіслава Августа, князя Станіслава Понятовського, який відновив край.
У місті було збудовано фабрики з виробництва сукна, замші, шовку. Князь скасував кріпацтво; перевів селян з панщини на оброк та у стан довічних орендарів; вперше запровадив змішані адміністративні суди з участю селянських виборних; для допомоги погорільцям організував касу взаємодопомоги; відкрив лікарню та школу танців; дбав про планову забудову Корсуня.


Після третього поділу Польщі (1795) Понятовський у 1797 році був змушений продати староство російському уряду, що у 1799 році передав його у власність найсвітлішого князя П.В. Лопухіна, котрий власним коштом утримував у Корсуні лікарню, відновив суконну мануфактуру, заснував цегельню, але повернув селянам кріпацтво. Лопухін зібрав значну колекцію живопису і скульптури та створив приватний історико-археологічний музей; на базі княжого оркестру у 1861 році було створено оркестр Київської російської опери; унікальні видання князівської бібліотеки стали надбанням багатьох бібліотек України.


20 листопада 1917 року у Корсуні було встановлено владу Української Народної Республіки, а у лютому 1918 місто захопили більшовики. 29 квітня 1918 року влада у місті перейшла до рук Української держави (Гетьманату), а у грудні – до Директорії. У грудні 1919 року у Корсуні остаточно утвердилася влада більшовиків.
20-ті роки ХХ століття місто вчергове за свою історію переживає запустіння.
9 серпня 1929 року Корсунь перейменовано на Корсунь-Шевченківський, хоча в побуті мешканці ще декілька десятиріч користувалися старою назвою.
Навесні 1932 року через дії радянської влади на Корсунщині спалахнув штучний голод, в результаті якого загинуло більше, ніж 14 тисяч осіб, третину з яких складали діти та підлітки.
Під час ІІ світової війни 30 липня 1941 року Корсунь був окупований німецькими військами.
24 січня -17 лютого 1944 року в районі міста Корсунь було проведено операцію з оточення і знищення великого угруповання ворога - Корсунь-Шевченківська битва, в ході якої 14 лютого 1944 року Корсунь був звільнений радянськими військами.
У 1950 році закінчилась відбудова промислових підприємств міста і до середині 80-х років воно активно розвивалося.
У 1990-х роках, в межах вже незалежної України, нестабільність економіки призвела як до зниження обсягів виробництва, так і до закриття частини промислових підприємств. Хоча місто було занесено до Списку історичних населених пунктів України.


В ході спілкування, Віталія Сергійовича Мацюка та митрофорного протоієрея Ростислава Било – настоятеля Спасо-Преображенського храму Православної Церкви України і волонтера, за сумлінну працю, активну життєву позицію, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у збереження і пропагування історичної культурної спадщини України було нагороджено знаками народної пошани ВГО «Країна» - медалями «Богдан Хмельницький».


А від авторського колективу – книги з автографами і загальне фото на пам'ять.


І так, на календарі 18 грудня 2024 року і перше знайомство з тисячорічним містом розпочато. Попереду багато нового і цікавого, бо країна наша, нажаль, дуже багата на яскраву історію…