ТЕПЛИЙ ОЛЕКСІЙ

30 березня у народі відзначають «Теплого Олекси» - День святого Олексія, чоловіка Божого, котрий жив у IV столітті.
Саме на теплого Олексія до Храму Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходиться у селі Кам’янка, Тростянецького району Сумщини завітали як прихожани церкви, так і представники Сумської паланки МГО "Козацтво Запорозьке", щоб привітати з Днем народження настоятеля Отця Олексія.


Зранку, в зимовому приміщенні Храму, було відслужено літургію на честь Святого Олексія, чоловіка Божого.


На рубежі IV і V століть, в Римі, в благочестивій, але бездітній родині після довгих молитов народився син. Батьки назвали його Алексієм. З шести років дитина старанно вчиться і осягає не тільки грамоту, але і церковне улаштування. Воно заповнює всі його помисли. Коли в належному віці батьки намагаються одружити Алексія, то він, повінчавшись з нареченою, відразу ж покидає її і, захопивши своє майно, вирушає до Сирії.
У місті Едессі преподобний підносить молитви перед знаменитим нерукотворним образом Ісуса Христа, який Спаситель послав захворілому Авгарю. З цього дня він починає життя юродивого. Продавши все, що було при ньому, він роздає гроші жебракам, сам живе милостинею, отриманим на паперті храму Богородиці. Так проводить Алексій сімнадцять років, зміцнюючись у смиренні. Весь його час заповнене молитвами і догоджанням Богу. Слава його святе життя стає надбанням оточуючих.


Не бажаючи бути в центрі загальної уваги, Алексій покидає Едессу і, ніким не пізнаний, повертається в Рим, в будинок свого батька. Роки, проведені в добровільній убогості, так змінили його вигляд, що ні батько, ні домочадці не здогадуються про те, хто перед ними. Тут, живучи на положенні простого пріжівальщіка, він піддається всіляким приниженням і образам, але приймає їх, як низпослані Господом для зміцнення його смирення і незлобия.
Проживши так ще сімнадцять років, преподобний завершує свій земний шлях. Перед смертю він на папері викладає історію свого життя.


Тіло святого, від якого почали відбуватися зцілення, було поставлено посередині площі. До нього став стікатися народ, щоб очиститися і звільнитися від недуг своїх. Німі починали говорити, сліпці прозрівали, одержимі і душевнохворі одужували. Бачачи таку благодать, Імператор Гонорій і Папа Інокентій I самі понесли тіло святого в похоронній процесії.
Чесні останки святого Олексія, чоловіка Божого, поховані в храмі в ім'я святого Воніфатія 17 березня 411 року.


По закінченню служби на честь святого Олексія, чоловіка Божого, Олексій Селегень прийняв подарунки та слова любові до Дня свого народження.


А вже на дворі Храму на честь іменинника був дав залп з козацької гармати.


Дня теплого Олексія завжди чекали з особливим нетерпінням. Хлібороби зранку, одягнувшись у святкове вбрання, вітали один одного з весною і теплом.
В цей день кожен пасічник, хоч би якою була весна, ранньою чи пізньою, вважав за обов'язок - неодмінно винести з омшаників вулики.
Крім пасічників, свято Олекси відзначали і рибалки. Рано-вранці вони йшли до річки і спостерігали, бо ж «на Теплого Олекси щука-риба лід хвостом розбиває».
Вшановували Теплого Олексу і мисливці. Вони вважали, що в цей день вилазять зі свого лігва ведмеді та ідуть шукати поживи, а лисиці переселяються зі старих нір у нові.
На честь Теплого Олексія, чоловіка Божого, що мандрував по світах і пізнав нелегкого життя у народі складали перекази та пісні.

Матеріал підготував А.В. Вовк – член Національної спілки журналістів України гвардії п/полковник запасу.
Фото - Начальник штабу Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» В.М. Северин.