КОЗАЦЬКА ШАНА ВОЇНАМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ
9 травня 2020 року козаки Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» взяли участь у відзначені Дня Перемоги над нацизмом. Для них – це свято мужності та зразкового героїзму українського народу в роки Другої світової війни.
О шостій годині ранку представники обласної козацької громади вирушили до Засумського кладовища, де поховано генерал-осавула Сагайдачного Павла Порфировича (4 серпня 1922 – 13 травня 2009), Героя Радянського Союзу, козацького наставника.
Павло Порфирович завжди пишався своїм козацьким походженням і козацьким званням. Піклувався про підростаюче покоління і радо зустрічався зі студентською та учнівською козацькою молоддю.
Потім рушили до центрального парку м. Суми імені Тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба (8 червня 1920 – 8 серпня 1991), вихідця з істинно віруючої козацької родини. На вході до парку його імені, встановлено пам’ятник уславленому герою, як символу відваги і героїзму, мужності і неперевершеної майстерності ведення повітряного бою.
Козакам приємно було дивитися, як до місця поховання Павла Порфировича та до місця звеличення Івана Кожедуба час від часу підходять молоді люди, зупиняються, замислюються і з вдячністю кладуть багряні травневі квіти.
Скромно відзначали ювілейний 75-й День Перемоги біля Меморіального комплексу «Вічна Слава». У фонограмному запису звучали мелодії пісень воєнних років. До Меморіального комплексу «Вічна Слава» підходили мешканці Сум, покладали квіти до гранітних плит з іменами загиблих визволителів Вітчизни, міркували про своє…
Керівники області та міста, громадського руху, силових структур та мешканці Сум під звуки пісні «Ой, Дніпро, Дніпро…» вшанували пам'ять полеглих воїнів та загиблих мирних громадян.
Далі представники козацької громади поклали квіти до могили героя вже сучасної визвольної війни війни України проти рф – чотаря Артура Абрамітова. Молодим воїнам Другої світової війни було менше, або стільки ж років, як Артуру. Але ж козацьку звитягу мали непереможну.
Пожовклий лист козака Василя Ляха – інваліда І групи Вітчизняної війни (Три поранення – легкі і два поранення – важкі. Після першого такого «легкого» поранення він знаходився на лікуванні у госпіталі м. Москва шість місяців). «… що я бачив за своє життя? Нічого… Мої молоді роки проходять у жорстоких боях с німецькими загарбниками… витратив їх на захист своєї любої Вітчизни і пишаюся цим… знищив більше 50 нацистів, взятих до полону не рахував… потрібно зуміти дожити до радісного Дня Перемоги над ворогом…».
Чуєш, ровеснику? Чуєш, дорослий? Чуєш, юначе? Як же хотів дожити до радісного Дня Перемоги над ненависним ворогом молодий захисник Вітчизни у грізні 1941 – 1945 роки!
Хочеться виразити вдячність генерал-осавулу Василю Северину, військовому старшині Костянтину Гладченку, військовому старшині Михайлу Ляху, підосавулу Василю Стацівці, сотнику Едуарду Козацькому, чотарю Павлу Медведю, берегиням, джурам і козачатам, котрі виявили громадянську свідомість та взяли активну участь у відзначенні ювілейного Дня Перемоги.
Матеріал надав генерал-командор Віктор Лях, отаман Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».
