ВЧИНОК, ЩО ВИЗНАЧИВ ЖИТТЯ

13 листопада 2021 року представники козацьких організацій Сумщини поклали квіти до підніжжя пам’ятного знаку Петра Калнишевського, що встановлений у Сумському міському Козацькому сквері Його імені.


Останній період життя Петра Івановича Калнишевського потребує ретельного дослідження та осмислення документальних і наративних джерел.
Особливо важливими для істинних науковців є записи у щоденниках очевидців подій у яких брав участь славетний кошовий отаман Січового товариства.
У змісті таких записів відчуваються мужність, порядність, чесність, відповідальність і незрадлива любов Петра Івановича Калнишевського до свого козацького товариства.
Як приклад - уривок зі щоденника начальника Січових церков Володимира Сокальського про ліквідацію Запорозької Січі (мова оригіналу - Інститут Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського. – Ф. ІІ: Історичні матеріали. – Спр. 6790. Арк. 1-1 зв. Стор. 457 – 458. Із книги Петро Калнишевський та його доба. Документи та матеріали. – К. 2009. –432 с.): «… и когда мы з Калнышем, з Глобою и з прочими старшинами вид Коша в шатер пришли, то Потемка был еще у почивальне и ждали мы немало голочис. А када вышел, звычайно здоровлючись, прохав сидаты и зачал глаголити тако: «З Ея Царской Пресвятой Милости усех я вас з прочем кошовым товариством завсегда в награждениях памятувал, мавше усяку заботу, де була потреба, а теперь слушу, панове, прохати вчепыты вельму службу.
Загадав я соизволения Ея Царской Пресвятой Милости уже ваши краи оселити, городов настроити и в прекрас произвести до расейских мист подобу маючих, а усе низове козачество в ретарски и драгунски полки превзвысты задля ослону від Крыма и турка. Я маю вас прохаты прыхылыти до сеи воли запорозке товариство, инше низове козачество, безо всякого дебоширства и смуты, щоб царский указ зполняем бысть, а своевольничия, щоб за крипкой караул брати и указани … превоздати». Потим стал личити, хто яке награждение мае получити и мне сказал: «Ты, отче, на глави будешь маты з крестом митру». Уси мы як каменом были, молчали. Потом Петро Калныш каже: «А з якима ж вілностями вит сеи мылости вийскове товарыство буде козакуваты?» А Потемка відказуе: «Усеи степы идут пид оселы, а яки инши волности будуть не у потреби, як козачество у царске великоросийске вийско піде». Тоди Калныш стал видказувати тако: «Се діло, пресвятий княже, кошовои рады, я ж, атамануючи, маю шукаты казачих вольностей и з их хлопит чиныты, я сылы не маю на прыпон якой». О сых слов Потемка росердылся и, вызырячи мертве око, з серцем закрычал: «Се ваше діло: не хочите добром – буде и скрыблом, а все ж запорозькому війську не бувати, бо така царыцина воля». Мы уж у великои скорби зараз отъехали у Сечь на раду…».


На раді кошовий отаман Петро Калнишевський домігся видимого примирення, запобігши кровопролиттю, призначив Андрія Ляха наказним отаманом, передав йому січову ікону Покрови та доручив вивести козаків за межі вольностей Запорозької Січі. Сам же,
попрощавшись з козацькою старшиною та приклавшись до святих образів, разом з суддею Павлом Головатим і писарем Іваном Глобою попрямував до шатра Григорія Потьомкіна, щоб приспати його пильність.
Завдяки старань і військовому таланту наказного отамана Андрія Ляха вдалося вивести з Січі та Дніпровських плавнів близько п’яти тисяч козаків, котрі стали основою для заснування незалежних козацьких військ і козацьких поселень.


Таким чином, Петро Калнишевський не став підтримувати Григорія Потьомкіна, не поступився перед ним своїми принципами і козацькими звичаями, виявив порядність, далекоглядну мудрість, жертовність і любов до свого козацького товариства.
Впродовж 27-річного утримання у Соловецькому монастирі Петро Іванович не втрачав козацької гідності, молився, сповідувався, причащався і, як тільки міг, підтримував храми своєї останньої обителі.


На сьогодні святий праведний Петро Калнишевський є одним із самих шанованих усіма віруючими і широкими прошарками сучасних козацьких товариств України. На його честь будують храми, висаджують сквери, встановлюють пам’ятники і пам’ятні знаки, до яких покладають живі квіти.

Прес-центр Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».