ТРИЗНА ПО СІЧІ

2 червня 2024 року на Запоріжжі, за ініціативою Голови Ради отаманів МСК Запорожська Січ Володимира Лютого та сприяння Голови ради старійшин Анатолія Цвяткова було організовано і проведено козацький обряд - традиційну Тризну по зруйнованій Запорізькій Січі.
Згадати загиблих борців за волю України прибули представники козацьких організацій Запоріжжя, ветерани російсько – Української війни та добровольчо - волонетерського руху краю.


Обряд нагадує про те як козаки Запорозької Січі боронили рідний край.
У червні 1775 року багатотисячна армія Катерини II підступно захопила та зруйнувала укріплення козаків. Захоплених у полон козаків закатували або відправили на заслання.
Приводом для ліквідації Січі стали повідомлення про «неблагонадійність» запорожців та їхні таємні контакти з турками.
4 червня 1775 року російські війська під командуванням генерала Текелія раптово оточили Січ та запропонували козакам скласти зброю.
Опинившись у безнадійній ситуації Калнишевський прийняв ультиматум. Козацьку старшину заарештували, військову канцелярію опечатали, клейноди та скарби конфіскували, укріплення знищили. За кілька днів Січ припинила існування.
Указом від 3 серпня 1775 року Катерина ІІ оголосила про ліквідацію «Війська Запорізького Низового».
Землі Вольностей були розподілені між новоствореними Новоросійською та Азовською губерніями і роздані російським та українським поміщикам.
Більшість рядових козаків перетворили на державних селян, невелику частину зарахували до Чорноморського козацького війська, яке невдовзі переселили на Кубань.
Доля козацької старшини була трагічною. Петра Калнишевського та військового суддю Павла Головатого засудили до довічного ув’язнення у віддалених монастирях. Писаря Івана Глобу заслали до Сибіру, осавула Опанаса Ковпака – на Соловки.


Тризну по Січі почали справляти одразу після розпаду Радянського союзу. Ініціатором заходу став В’ячеслав Чорновіл.


В’ячеслав Максимович Чорновіл - український політик, громадський діяч, публіцист, літературний критик; народний депутат України I-III скликань; діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу; політичний в'язень СРСР; голова Народного руху України (1992-1999); провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-90-х років; Герой України (2000, посмертно); кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, лауреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975) та Національної премії імені Тараса Шевченка (1997); ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
З жовтня 1991 року В’ячеслав Чорновіл - Гетьман Українського козацтва.


21 червня 1992 року на Великій козацькій раді Українського козацтва В’ячеслав Чорновіл вчинив визначну історичну дію – лідер Народного руху України скликав «Переяславську раду» (м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл.), де розірвав так звану «Переяславську угоду» Війська Запорозького з московією 1654 року.
В’ячеслав Максимович вчинив історичний жест, взявши на себе моральний обов’язок і владу того, хто розірве рабську угоду з Москвою як борець за незалежність України у ХХ столітті.


Саме В’ячеслав Чорновіл і запропонував щороку, першої суботи червня, на Козацькому колі о. Хортиці проводити Тризну по козакам знищеної 5 червня 1775 року Запорозької Січі.


З 2014 року, від початку російської агресії проти України, ці заходи набули нового сенсу.
2024 - буремний рік – 11 рік війни з сучасною московією і третій рік повномасштабної війни України проти ракової пухлини нашої планети, що вдерлася на святі землі Київської Русі, козацької вольності та визвольного руху рідної неньки.
Постійні ракетні обстріли не дають змоги провести повноцінний захід. Але ж традиція на то і традиція…
Тому і зібралися не чисельні козарлюги у Запорізькому лісі подалі від очей зрадників та ворогів; згадали славетних пращурів, віддали данину пам’яті воїнам, що полягли у запеклих боях у сучасній війні і, звичайно, приготували козацький куліш у казані за старовинним рецептом.


Падіння Запорізької Січі стало переломною віхою в історії Українського козацтва. Разом з нею відійшла у минуле ціла епоха безкомпромісної збройної боротьби за свободу рідного краю. Внаслідок остаточного поглинення козацької України російською імперією було перервано традицію державотворення, витоки якої сягають ще часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
Але ліквідація Січі не означала знищення пам’яті та духу запорізького козацтва. Козацькі традиції продовжували жити у Чорноморському, Бузькому, Катеринославському, Азовському військах, Задунайській Січі.
Нащадки запорожців зробили вагомий внесок у заселення та освоєння південноукраїнських степів, Кубані, Причорномор’я. Вони підтримували живий зв’язок зі своїми славними предками.

Р.S. Тризна має бути!
Щоб нащадки пам'ятали про знищену Січ та не пускали чужинців на свої землі,
не віддавали москалям найсвятіше за тридцять срібників!!!