КНЯЗІВСЬКІ ВІДВІДИНИ

18 грудня 2024 року літературний десант Київського військово-історичного товариства (КВІТ) та Асоціації Військово-морських сил України прибув до м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області з метою проведення історико - географічної експедиції «Україна - морська держава».
Наступна локація заповідника – Палац Понятовського.


Експозиція «Палацу Понятовського» розміщена у пам’ятці архітектури ХVІІІ–ХІХ ст., що внесена до Реєстру пам’яток національного значення України і є вагомою складовою спільної європейської культурної спадщини.
Збудований палац у 1789 році для польського князя Станіслава Понятовського, котрий відновив Корсунський край. У місті було збудовано фабрики з виробництва сукна, замші, шовку. Князь скасував кріпацтво; перевів селян з панщини на оброк та у стан довічних орендарів; вперше запровадив змішані адміністративні суди з участю селянських виборних; для допомоги погорільцям організував касу взаємодопомоги; відкрив лікарню та школу танців; дбав про планову забудову Корсуня.
Після третього поділу Польщі (1795) Понятовський у 1797 році був змушений продати староство російському уряду.


Тетяна Юріївна поповнила скарбничку наших знань з історії свого краю.
Палац було збудовано у 1787–1789 роках під керівництвом Я.Д. Ліндсея, який, імовірно, доробив проєкт Я.Г. Мюнца, перебудований у 1835–1840 роках.
У травні 1787 року, під час перебування у Корсуні польського короля Станіслава Августа та австрійського імператора Йосифа II, силами місцевих майстрів було зведено дерев'яний макет майбутнього палацу у натуральну величину, фундамент якого був уже закладений.
Після закінчення будівництва у 1789 та до 30-40-х років XIX століття палац мав вигляд двоповерхової прямокутної споруди, зведеної з цегли та дерева. Після перебудови з'явився п'ятистінний тамбур головного входу та чотири двоповерхові башти. На рівні другого поверху між ризалітами знаходиться відкрита тераса з огорожею.
Палац був одним з перших на землях Речі Посполитої, зведений у стилі неоготики. Його по праву можна вважати складовою спільної європейської культурної спадщини. Тому головною метою експозиції є її входження до європейського культурного простору.
У першій залі палацу відвідувачам цікаво бачити збережені оригінальні двопільні двері, водночас у другій залі - оригінальні відкоси обох віконних прорізів, прикрашені геометричним орнаментом, одне з них завершується спрощеною «готичною трояндою».
Архітектурний стиль декору третьої зали наближений до неоготичного, зокрема сліпа аркатура, елементи якої у вигляді стрілчастих арок, накладених на площину стіни, візуально збільшують висоту стелі, на підвіконниках трьох вікон збереглися різьблення рослинним орнаментом.
Четверта вирізняється ліпленим стельовим плафоном, також має багато орнаментоване спарене вікно, прикрашене стилізованими ліпними зображеннями квітів, стрічок і гірлянд з лаврового листя, а в п’ятій - відкритий фрагмент фризу з живописною рослинною композицією, наличники дверних прорізів акцентовані лопатками, що імітують колони, на яких лежать прямі сандрики.
Витонченість інтер’єру шостої зали підкреслюють елементи декору з дерева, а також напівколони, дубовий підвіконник трисекційного вікна, орнаментований різьбленим рослинним орнаментом. Частково збереглися фризи, розписані рослинним орнаментом.
А родзинкою палацу є парадна зала: її інтер’єр вирішений у строгих канонах класицизму, серед оздоблень - багатопрофільовані орнаментовані карнизи, іонічні колони і напівколони, хори для музикантів.
В експозиції представлено роботи невідомих нам італійських скульп¬торів ХVІІІ століття, які свого часу прикрашали палац Понятовського: італійського гравера Доменіко Кунего, українського художника Івана Сошенка, італійського скульптора Луї¬джі Йоріні, угорського художника Жигмонда Бубіча, літографія з роботи польського художника українського походження Юліуша Коссака, роботи місцевого художника Геронтія Бондаренка та українських митців ХХ-ХХІ століть, зокрема Миколи Прокопенка, Леоніли Стебловської, Тамари Недошевенко, Едуарда Ревенка. Також можна побачити і проекти палацу і палацового ансамблю, оригінали яких зберігаються у кабінеті малюнків бібліотеки Варшавського університету. Тут є світлини інтер’єрів палацу кінця ХІХ - початку ХХ століття, копії малюнків і літографій ХVІІІ і ХІХ століть, зокрема Жана-Анрі Мюнца, французьких літографів Франсуа-Жозефа Дюпресуара і Євгенія Гюо, польського ¬художника Адольфа Козарського.
В окремій залі експонується майже сотня порцелянових та керамічних виробів з колекції громадянки Канади Олени Берикул-Криворучко, які вона подарувала заповіднику у 2022 році. Представлена колекція презентує 19 країн світу. Найбільше виробів з Англії, Японії, Китаю, Франції.
Окрема зала відведена сакральному мистецтву, де серед ікон представлена робота іконописця Григорія Стеценка, батька композитора Кирила Стеценка.
Безцінною є ікона «Богоматір Тихвінська», яку серед уламків на місці розтрощеного російськими окупантами будинку у Бахмуті віднайшла і передала колишня науковиця заповідника, Світлана Деменікова, нині військовослужбовець. Ікони, відреставровані Оксаною Тимків.
Є в колекції і предмети побуту, що характеризують епоху ХVІІІ—ХІХ століть.


Протягом тридцяти хвилин приємно було відчувати себе гостями княжих володінь.., але пора на «землю». Далі буде…