МИТЬ КОЗАЦЬКОГО ДОЗВІЛЛЯ
У часи козацької доби дозвілля набувало особливої цінності лише тоді, коли використовувалося задля поліпшення умов життя, бойових якостей і всебічного розвитку особистості. Під час дозвілля козаки мали можливість не тільки перейняти від досвідчених побратимів майстерність володіння козацькою зброєю, розвинути свої здібності а й розкрити себе, піднятися до вищого рівня бойового мистецтва, продемонструвати товариству блискавичне використання здобутих навичок у звичних і неочікуваних ситуаціях. Як бачимо, козацьке дозвілля завжди вирізнялося серед інших більш значущою й піднесеною діяльністю, у процесі якої стрімко зростали всі учасники такого дійства.
Під час козацького дозвілля сучасні козаки також продовжують задовольняти свої потреби в особистій самореалізації, у відновленні фізичних і духовних сил, а також у здійсненні багатогранної доброчинної діяльності.
Так, наприклад, на світанку 1 листопада 2016 року у вільний від роботи час дві застави козаків Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» із м. Суми і с. Кам’янка, Тростянецького району зібралися біля храму Вознесіння Господнього с. Кам’янецьке з метою облаштування території церковного подвір’я та прийняття участі у довготривалій козацькій акції «Відродимо славу монастирських і церковних садів».
Тут у 1847 році мешканці села завершили будівництво храму на честь Архістратига Михаїла. На храмовій території висадили гарний фруктовий сад. У 1961 році храм закрили й перебудували на школу, а після – на гуртожиток для заробітчан із західної України.
Після виходу Закону «Про повернення церков релігійним громадам», влада прийняла рішення передати дане приміщення прихожанам Української Православної Церкви.
22 липня 2000 року владика Іов, єпископ Сумський і Охтирський здійснив освячення тепер вже «нового» храму Вознесіння Господнього.
Фруктовий церковний сад доглядався тут до 1991 року. За 25 років перебудови сад заріс, його заглушили клен канадський, акація, бузина, ліщина… Утворилися непривабливі й несумісні з церковним храмом дикі хащі.
Козаки двох структурних підрозділів зібралися тут, щоб вирізати, вирубати утворені хащі, прибрати територію храму та висадити на ній новий фруктовий сад з високосортних видів яблунь та груш, обсадити його абрикосами, черешнями, вишнями, сливами. Одним козацьким оловом – розважитися. Тобто провести козацьке дозвілля на славу й радість собі та людям.
Задирчала пила, застукали сокири… Здавалося, що пройшла лише мить… Тільки зволожені обличчя та мокрі від поту бушлати свідчили про тривалу й нелегку працю козаків. Вправно й невтомно орудував бензопилою хорунжий Олександр Селегень, не випускали з рук сокири: протоієрей Олексій Селегень, генерал-осавул Василь Северин, військовий старшина Михайло Лях, сотник Едуард Козацький. Козаки Олексій Карпенко, Ян Шумило, Іван Савицький та Іван Тарасенко зносили та укладали в штабель стовбури дерев та товсте гілля для опалення церковного храму. Тонке гілля зносили до купи й палили.
Генерал-полковник Віктор Лях з військовим старшиною Петром Шпиленком і козаками Миколою Глуханьком та Володимиром Литвиненком розмічали майбутній сад, копали ями для саджанців фруктових дерев, інші козаки носили воду для поливу висаджених дерев…
О 14.30, коли всі дерева були висаджені і щедро политі, вдоволений священик Олексій Селегень зупинив зухвале козацьке дозвілля та запросив до багато накритого столу.
Промайнула ще одна мить козацького дозвілля, але ж якого!
Але пройде рік два і зацвіте козацький сад на радість та користь громаді Кам’янки.
«Довго я так не розважався», – сказав, дорогою назад, сотник Едуард Козацький. «Завдяки такій праці у мене знову з’явилося натхнення та нестримне бажання писати козацькі пісні…».
Прес-центр Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».
