РІЧНИЦЯ ЗА СЛАВЕТНИМ КОЗАКОМ

4 лютого козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», рідні, близькі родичі, друзі та сусіди зібралися, щоб відзначити першу річницю пам’яті знатного і славного козака, батька, дідуся, чоловіка, друга і доброї, чуйної людини – Анатолія Кулаги.


Військовий старшина Анатолій Кулага перебував на посаді радника отамана Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке». Був душею паланки: працьовитим, енергійним, привітним, веселим, життєрадісним, товариським і мудрим побратимом, гарним наставником для молодих козаків і берегинь. По-батьківськи відносився до джур і козачат, гостинно зустрічав їх у місті Ромни і в селі Пустовійтівка, щедро накривав для них столи під час проведення козацьких урочистостей. По-козацьки дбав про молодь, поважав і любив її. Особливо любив дівчат, а дівчата любили його ще більше.


Брав активну участь у вихованні козацької молоді загальноосвітніх шкіл №1, №10, №11 міста Ромни. Долучався до проведення козацьких квестів і козацьких забав. Розповідав учням про уславлених отаманів і гетьманів України доби козацтва, ратну і трудову звитягу земного життя святого праведного Петра Калнишевського. Приїздив до обласного центру для участі у козацьких урочистостях, козацьких мітингах-реквіємах і засіданнях Рад Сумської паланки.


Військовому старшині Анатолію Кулагі, як одному з найвідповідальніших членів козацької громади, завжди доручалося виконувати досить складні завдання, як наприклад, встановлення справжнього місця знаходження будинку Петра Калнишевського.
Для виконання такого завдання Анатолію Михайловичу та його помічникам знадобилося всього кілька днів. 25 грудня 2011 року ним було встановлено істинне місце проживання Петра Калнишевського у селі Оксютинці, що з роками з’єдналося із селом Пустовійтівка. Таким чином, Анатолій Михайлович за дуже короткий час зробив те, чого впродовж багатьох десятиліть не змогли зробити ні науковці, ні місцеві краєзнавці. Істинність його знахідки підтверджено архіними матеріалами та свідченнями старожилів села.


Так він завжди жив і діяв. Діяв на повну силу. Долучався до громадського життя свого міста. Обирався депутатом Роменської міської ради. Ні хвилини не сидів без діла. Немов би квітнув у благодатній аурі, що невидимо оточувала його. Таким Анатолія Михайловича пам’ятають чи не всі мешканці козацького міста Ромни та представники обласної козацької громади.


Про все це говорили під час поминальної трапези генерал-командор Віктор Лях, генерал-осавул Василь Северин, полковник Григорій Негреба, інші козацькі побратими.
У цей пам’ятний день рідні, близькі, друзі з неабиякою шаною згадували Анатолія Михайловича: як гарного господаря та чоловіка – його кохана Ганна, як турботливого і любимого батька – донька Тетяна, як дідуся-наставника – його улюбленець Саша, як непересічного чоловіка – його сусіди…
Переконані, що добра пам'ять про славного козацького побратима Анатолія Кулаги завжди житиме у серцях тих, хто з ним служив, козакував, радився та здійснював богоугодні доброчинні справи на користь мешканців рідного краю. Світла пам'ять про його життєдіяльність назавжди залишиться в наших серцях.

Прес-центр Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».