НА ЧЕСТЬ ГЕТЬМАНА
За встановленою традицією, з липня 2014 року, в Запоріжжі, учасники козацького патріотичного руху проводять культурно-історичні заходи на честь видатного полководця, організатора першої Запорозької Січі, сміливого воїна, захисника Християнства та українського народу князя Дмитра Івановича Вишневецького (Байди).
За оцінками багатьох професійних істориків та інформації з друкованих джерел, в цьому році виповнюється 500 років з дня народження легендарного запорожця, знаного в світі як цар Леонід, король Артур (Едвард), Чорний принц.
Талановитий керманич січовиків вніс вагомий внесок в організацію оборони від ворогів тих далеких часів, що залишилися в пам’яті народу як період майже безперервних бойових походів і нападів на рідну землю.
Громадські організації: "Міжнародний союз козаків "Запорозька Січ", "Велика Рада отаманів Запорозького козацтва", "Запорозьке військо Низове "Запорозька Січ", "Всесвітня Генеральна асамблея нащадків козацьких родів", Всеукраїнська федерація "Спас", "Запорозький козацький звичаєвий лицарський орден ім. Д.І. (Байди) Вишневецького, "Козаки-запорожці", "Гетьманська шляхетська академія ім. Дмитра Вишневецького", науковці Запорізької державної інженерної академії, представники Народного Руху України, письменники, журналісти і культурологи зібралися в приміщенні Першої Національної громадської козацької історичної бібліотеки з метою вшанування пам’яті першого січового керівника запорожців та поширення в суспільстві інформації про його життя і бойові походи.
Було проведено поєднання минулого ы сьогодення, на конкретних прикладах показано наявність спільних геополітичних проблем в майбутньому розвитку української державності та незалежності.
Після виконання присутніми Гімну України та проведення молебну під проводом отця Василя УПЦ КП учасники почали дискусію.
Приємно було бачити молодь, студентів, козаків. Багато отаманів прийшли з документами, гарно підготувалися, зробивши виставку цікавих та необхідних для розуміння масштабності фігури Вишневецького працівники-колеги біліотекарі.
Треба підкреслити, що розлядаючи ту чи іншу постать політичного або державного діяча, треба не забувати в яких умовах приходилося йому діяти, яка в країні була військово-політична та культурно-господарча ситуація, де були друзі та вороги, яку країну вони прийняли, що залишили по собі, чому приймали рішення про мир або війну.
Дмитро Іванович Вишневецький народився в сім’ї державних діячів, воїнів, прадіди якого були Рюриковичі, Корібути, Острозькі, Збаразькі. Він був нащадком відомих та впливових на той час аристократичних родів, отримав гарне виховання та освіту.
Ще з юністі займався господарчими та військовими справами, приймав активну участь у згонах Бернарда Претвіча на Очаків - міцну фортецю Османської імперії. Та вже тоді було виявлено талант і військову звитягу, Дмитро був поставлений керувати окремою частиною.
За даними істориків і документальних свідоцтв, він був старостою брацлавським та вінницьким.
З 1551-го року король Сигизмунд ІІ Август, враховуючи його особисті здібності, високий професіоналізм та досвідченість в оборонних і господарчих справах, високе шляхетне походження та знання місцевості призначає майбутнього гетьмана старостою міст-фортець Черкас та Канева. Тепер його пряме завдання - створення дійового заслону тогочасним вкрай небезпечним татарським набігам на українські землі, територію всієї польсько-литовської держави. Вишневецький як далекоглядний політик гарно розумів гостру необхідність створення об’єднання християнських держав у боротьбі із загрозою цивілізаційного характеру - Оттоманською Портою і Кримським ханством, необхідності створення системи укріплень та будування фортець на південному кордоні держави.
Підтвердження тому є створення за свій власний кошт укріплень фотреці на острові Мала Хортиця. Керівництву литовсько-польської країни він вже потім все пояснив, король надіслав йому похвалу, але до дій Дмитра ставився обережно.
Час йшов, вже знаменитий, рішучій та з фортуною у бойових справах Вишневецький часто ходив на Азов, Іслам-Кермен, Очаків. Це було неможливо без створення ним справжньої передової за тактикою і стратегією козацької армії, встановлення військової дисципліни у походах на підстававі стародавних традицій і звичаїв відповідальності і демократії, взаємної братерської допомоги і покарання винних у злочинах, тогочасного розуміння добра та зла.
Його висока майстерність, говорячи мовою теперішнього часу, науковий підхід до розробки переможних походів і операцій, будь - то штурм замків, морський рейд, спільні дії на суші і на морі з використанням артилерії, кінноти, пластунів, диверсантів і козаків-моряків, заслуговує вивчення не тільки істориками, а й сучасними викладачами інститутів та академій в армії.
Не буде перебільшенням сказати, що прообраз військ швидкого реагування у комбінації із стратегічною розвідкою та спеціальними заходами превентивного характеру при необхідності диверсіями надавали перевагу в бою козакам. Завдяки Дмитру Івановичу багато людей повернулися з полону додому.
Багато ватажків козацького руху - отаманів Запорозької Січі вивчали та розвивали науку перемагати Байди-Вишневецького. Дуже цікавим в біографії героя було рішення податися до Стамбулу. На жаль, сьогодні немає достовірної інформації про завдання такого переходу через море. В різних джерелах написано, що була служба у султана Сулеймана або була мета визволити з полону родичів, але учасники круглого столу, серед яких були ветерани бойових дій, старші офіцери ЗСУ, ветерани СБУ, державні керівники, науковці з великим досвідом, припустили, що нічого окрім бажання служити своєму народу це відрядження не несло.
Не можна не згадати і про будування міста Старочеркасськ на Дону та призначення черкашина першим кошовим отаманом.
Величезну допомогу надавав Гетьман і святій православній християнській церкві на Кавказі, де десятки тисяч людей прийняли святу віру. Все це результат колосальної енергії, впевненості в правоту своєї справи, любові до Вітчизни, бажання захистити її всіма можливими засобами, створити в майбутньому умови для мирного, вільного і незалежного життя.
Навіть смерть героя-мученика, якого за наказом султана Сулеймена ІІ було страчено із звірячою люттю (скинуто на гак) - є прикладом наступним поколінням служінню своїй державі, високої поваги та відданості вірі.
З яскравими і важливими для формування громадської думки, поглядів молоді на національних героїв сивої давнини виступили Костянтин Рижов, Павло Білан, капелан отець Володимир, отець Василь, Ілля Лапін, Костянтин Лямцев, Геннадій Коломієць, Віталій Пилипенко, Євген Жаворонков, Віктор Прийменко, ветеран, викладач, морський козак, організатор багатьох козацьких регат Олег Щекотіхін, Валентина Шаповалова.
Присутні учасники заходу запропонували прийняти Програму розвитку козацтва під назвою: "Запоріжжя - духовна козацька столиця України", вшанувати пам’ять першого організатора Запорозької Січі, створивши художні і документальні фільми за допомогою Міністерства культури України, запропонувати Міністерству оборони України використовувати символіку та називати військові частини, що мають виключні заслуги та досягнення у бойових справах ім’ям Дмитра Вишневецького.
Необхідно також додатково проводити уроки мужності і розповідати про подвиги січовиків під проводом Дмитра Івановича, облаштувати зупинки громадського транспорту радіоінформаторами, розповідаючи про видатні подвиги запорожців, що віками боронили нашу землю.
Було підкреслено і важливе значення своєрідної екстраполяції минулого на теперішній час, коли країна потребує нових Вишневецьких, нових героїв - захисників.
Сьогодні запорозькі козаки, котрі на початку 2014-го року створили рух опору, пішли в самооборону, добровольцями війну з бандитами і окупантами, без пільг та заохочень, охороняли мир та спокій жителів області на блок-постах, стратегічних об’єктах, проводили операції спільно з правоохоронними органами, армією та прикордонниками, організували інформаційний супротив, виховні, ідеологічні та культурно-історичні заходи є справжніми нащадками видатних прадідів, що справами доказали своє право носити високе звання запорозького козака - захисника Русі - України.
Матеріал надав Голова Координаційної ради з питань козацтва ЗОДА Д.В. Сухінін
Корекція - А.В. Вовк – член Національної спілки журналістів України.
