145 ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ «МОРСЬКОЇ ДУШІ»
Цю смугасту сорочку як предмет уніформи носять моряки багатьох країн, але у наших співвітчизників тільник став особливим символом справжніх чоловіків.
Початок XVIII століття, епоха вітрильного флоту. Північні моря суворі і вимоги до робочого одягу матросів там жорсткіше, ніж в південних широтах. Так, що поява тільняшки не випадкова, тому і народжена самим життям. У порівнянні з будь-яким одягом тільняшка дуже практична: добре зберігає тепло, щільно облягає тіло, не обмежує рухів при будь-якій роботі, зручна при пранні, практично не комкається.
З'явилася тільняшка в Голландії і з самого початку була задумана як смугаста. «Смугастість», з деяких міркувань, функціонально необхідна: на тлі світлих вітрил, неба, суші, а також в темній воді людину у сорочці видно здалеку і чітко.
Матроси виготовляли цю сорочку із суворого полотна, нашивали на неї смуги, або в'язали з вовни відразу в два кольори. При цьому виходив такий різнобій крою, кольорів і смуг, що тільняшка вважалася нестатутною формою одягу і за її носіння навіть карали.
Офіційна історія смугастої фуфайки починається у 1850 році, коли компанія Saint James випустила перші тільняшки, використовуючи особливу овечу вовну, тривалий час зберігалася в секреті техніка шиття. До речі, сама компанія, яка придумала першу тільняшку, існує до цих пір. Нікуди не поділася і фабрика в маленькому французькому містечку Сен-Жам, відкрита більше 100 років тому.
Ставлення до тільнику змінилося в середині XIX століття, коли в моду ввійшла голландська морська форма з короткого бушлату, брюк-кльош і куртки з глибоким вирізом на грудях, в який тільняшка ідеально вписалася.
Але не з’явись тільняшка в Царській імперії, вона так би і залишилася просто статутним предметом одягу моряків. У військовий флот смугаста матроська сорочка прийшла з найнятими Петром I іноземцями та залишалася в строю надовго.
Офіційно тільняшка з'явилася в 1874 році, її перейняв князь Костянтин Романов - відомий поціновувач військово-морської естетики.
19 серпня 1874 року Імператор Олександр II затвердив «Положення про постачання команд Морського відомства за частиною амуніції та обмундирування».
Моряки отримали білу полотняну (на літо) і синю фланелеву сорочку (на зиму). Вони мали на грудях глибокий виріз і тому під них піддягали натільну сорочку з синіми і білими поперечними смугами - першу російську тільняшку, що мала стандарт згідно документа: «Сорочка, в'язана з вовни навпіл з папером. Колір сорочки білий з синіми поперечними смугами, що розміщуються одна від одної на один вершок (44,45 мм). Ширина синіх смуг - чверть вершка. Вага сорочки встановлено не менше 80 золотників (344 грама)».
Сині та білі смуги тільняшки відповідали кольорам Андріївського прапору - офіційного прапору Військово-морського флоту Росії. Білі смуги були набагато (в 4 рази) ширше синіх. Лише у 1912 році вони стали однаковими по ширині (чверть вершка, або 11,1 мм). Тоді ж змінився і матеріал - тільник стали виготовляти повністю з бавовни.
Кольори смуг у російських тільників також могли варіюватися в залежності від приналежності до того чи іншого флотському формування. У моряків Балтійської флотилії 1-ї Санкт-Петербурзької бригади Окремого корпусу прикордонної охорони смуги на сорочці спочатку мали зелений колір, а у моряків Амудар’їнськой флотилії, яка також входила в Окремий корпус прикордонної варти, вони були червоними.
Тільняшка відразу ж припала до душі двору російською флоту, стала предметом гордісті. Спочатку тільняшки виготовлялися за кордоном, але потім стали виготовлятися з узбецької бавовни на трикотажній фабриці Керстена в Санкт-Петербурзі (після революції - фабрика «Червоний прапор»).
Культом тільняшка стала трохи пізніше. Після російсько-японської війни демобілізовані матроси заповнили міста. Вони нагадували жителів Нью-Йоркського Бронкса, тільки замість Хіп-хопу вони танцювали танці, на кшталт «Яблучка», розповідали про те, як боролися за Порт-Артур і шукали пригод на свою голову. Головним атрибутом цих лихих хлопців була тільняшка, яку саме в той час і стали називати «морська душа».
Прикордонники також наділи тільняшку у 1893 році, коли була створена флотилія Окремого корпусу прикордонної охорони на Білому, Балтійському, Чорному і Каспійському морях.
Спочатку це був флотський тільник з синіми смугами, з 1898 року - з зеленими смугами. У 1911 році його змінила флотська тільняшка з синіми смугами. Після революції морські прикордонники носили такі ж тільняшки, як і моряки ВМФ.
Носіння тільників революційними матросами під час Громадянської війни зробило тільняшку вельми популярною в якості романтичного символу моря, морської служби, хоробрості і звитяги. Поведінка володарів тільняшки в це лихоліття яскраво відображало екстремальні риси характеру: презирство до смерті, відчайдушну хоробрість, небажання підкорятися будь - кому, що переходило в анархію, вірність лише собі подібним («братишки»).
Після Громадянської війни багато матросів стали служити у ВНК і в морської прикордонній охороні. Носити тільник було престижно, він означав приналежність до еліти Збройних сил.
Збереглася тільняшка і у Військово-морських силах Української революції 1917-1921 років.
У роки Великої Вітчизняної війни багато червонофлотців воювало на суші. У цьому - ще один незрозумілий феномен нашого характеру. Морякам, що вміли обслуговувати лише колективну зброю (складну військово-морську техніку), було зовсім необов'язково вміти битися на суші. Але саме «братишки» воювали краще, ніж піхота.
З міркувань маскування їх переодягали в армійську форму, під якою вони продовжували носити тільник, але моряки маскуватися не бажали.
Скинувши бушлат або шинель, вони в тільняшках йшли у люті штикові атаки, змітаючи все на своєму шляху. Недарма гітлерівці, зазнавши на собі удари морської піхоти, назвали її «чорною смертю» і «смугастими дияволами». Натиск і лють в атаці, стійкість і жорсткість в обороні - це морська піхота часів Великої Вітчизняної. Її славу втілив в собі тільник, один вид якого приводив ворога в трепет.
Леонід Соболєв писав про морську піхоту: «Морська душа - це рішучість, винахідливість, відвага і непохитна стійкість. Це весела завзятість, презирство до смерті, матроська лють, люта ненависть до ворога, готовність підтримати товариша в бою, врятувати пораненого, грудьми закрити командира. Сила моряка нестримна, наполеглива, цілеспрямована. Відважна, мужня і горда морська душа - одне з джерел перемоги».
1991 рік - штучно – кривавий Радянській союз канув в літа. Почав тріщати по швах і Чорноморський флот, на якому історично переважно служили українці. Розпочався процес відродження ВМС України. Зберегли вірність символіці і моряки незалежної України. Наказом Міністра оборони України № 150 від 12 червня 1995 року для Військово – морських сил України морська тільняшка стала атрибутом однострою.
Майже шість років тому «морське братерство» вважалося найміцнішим на пострадянському просторі. Але прийшов 2014 рік. Одні громадяни України пішли на Схід держави боронити Україну від зброду, що заблукав та найманої швалі з просторів левіафану, віддаючи свої життя. «Другі» - з хлібом і сіллю, з гиком: «Крим наш», зустрічали російських окупантів в Криму та радісно переприсягали в надії на таке ж як і при Україні безтурботне життя.
Але зрадники у будь – які часи та у всіх народів – це навіть не третій сорт. Тому і судьба цього людського мотлоху нікого не цікавить.
65 штатних воїнів флоту і сотні ветеранів вже віддали свої життя за рідну – неньку Україну, тисячі поранені і контужені. 24 військових моряка вже 9-й місяць перебувають у полоні.
Та настало 23 травня 2018 року. Президент України Петро Порошенко, на сторічний ювілей морської піхоти, «щиро віддячив» захисникам України. Дослухаючись до порад пройдисвітів, абсолютно далеких від традицій ВМС, не маючих жодного відношення як до військової служби, а тим більш до ратної звитяги, маючих на меті лише корисливі мотиви, офіційно позбавив лицарів трьох стихій «морської души», за що і отримав публічний демарш і непокору воїнів.
До речі, це один з тисяч цвяхів, «забитих» українським народом в президенство Порошенка та володарювання його команди у 2019 року.
Але тільняшка була, є і залишається символом мужності, сили, хоробрості. Флот без особливих бойових традицій позбавлений життя, хоробрості, наснаги і вірності обов'язку. Саме біло-синьому тільнику судилося бути не тільки «улюбленцем» моряків, а й стати символом доблесті і братства. Моряки всіх поколінь називають її «морський душею» і з задоволенням носять не тільки на флоті, але і в побуті.
І саме 19 серпня, на честь Дня народження морської тільняшки - її шанувальники і ті, хто носить її професійно, вшановують свою «Іменинницю» - свою «Морську душу».
