ПРОЩАННЯ З «ДРАКОНОМ»

Полковник, начальник відділу підготовки армійського корпусу оперативного командування «Південь», трагічно загинув у ДТП під час виконання службових обов’язків.
Його життя обірвалося раптово… Помер 20.11.2025 року у Житомирській обласній лікарні.
Народився Микола Миколайович 6 березня 1967 року в селі Яланець, Томашпільського району, Вінницької області в родині простих колгоспників. Повну середню освіту здобув у місцевій школі, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Ларисою Гребенюк, з якою одружився 23 жовтня 1988 року і прожив 37 років, народивши двох доньок Анну та Ольгу і виховавши їх справжніми офіцерськими доньками. Микола Миколайович змінив багато місць служби, але родина беззмінно завжди була поруч.
Військова служба почалася зі строкової служби в групі радянських військ у Німеччині.
Далі – Рязанське вище повтіряно-десантне командне училище.


Після випуску молодий лейтенант був направлений для подальшого проходження військової служби до 39 ОДШБр (м. Хирів, Львівської області), де пройшов шлях від командира взводу до командира батальйону (з розпадом СРСР Микола Павлишен приймає для себе важливе рішення – військова служба народу України).


2000-2002рр. – навчання на командному факультеті у стінах Національної академії оборони України (м. Київ).


2002 рік – заступник командира 95 окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).


Наприкінці 2003 року Микола Миколайович розпочинає викладацьку діяльність, спочатку у Військовій академії в Одесі, згодом - у Львівській національній академії, в стінах яких пройшов шлях від викладача до заступника начальника факультету та начальника кафедри аеромобільних військ. Підготував сотні майбутніх офіцерів, більшість з яких зараз очолюють військові частини та займають керівні посади у Силах оборони України.


У 2010 році Микола Павлишен приймає рішення звільнитися зі служби, однак з початком російського вторгнення у 2014 році, за покликом серця, повертається до війська.
В Одесі він формує добровольчий батальйон спеціального призначення «Шторм», який очолює протягом двох років під псевдо «Дракон».
Підрозділ успішно виконував складні бойові завдання на сході країни та здобував трофеї.
«Берегти життя солдата, тому, що це найбільша цінність» - чеснота, яку командир постійно демонстрував, ризикуючи всім.


Після звільнення Микола Павлишен реалізує себе як організатор та керівних ветеранських спільнот: Союз ветеранів «Шторм»; Одеська спілка ветеранів десантних військ; Об’єднання учасників, ветеранів та інвалідів АТО Одеси та Одеської області…


Але у 2019 році знову повертається до війська, де протягом двох років проходить службу вже у прикордонних військах на посаді начальника центру підготовки мобільних сил та резервістів Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України, та вже згодом знову у запасі.
20 грудня 2021 року Микола Миколайович вже на службі в оперативному командуванні «Південь».
З початком повномасштабного вторгнення полковник Павлишен очолював оборону одного зі стратегічних об’єктів у м. Южноукраїнськ та не допустив прориву військ противника. Ефективними управлінськими діями він зміг організувати оборону та забезпечити безпеку в заданому регіоні.
Через декілька місяців він вже виконує бойові завдання на південному напрямку з метою якнайшвидшої деокупації Херсонщини під керівництвом одного з найдосвідченіших та поважних командирів у війську генерала Михайла Драпатого.


Полковник Павлишен майже увесь час проводив в зоні бойових дій або на у навчальних підрозділах, готуючи людей до професійної боротьби з російським ворогом, надихаючи на перемогу.
Він завжди щиро вірив в українців, в українську ідентичність та козацький дух. Микола Миколайович був прикладом офіцера, людиною честі, вірності, сили та витримки, котрий віддав Україні найцінніше - своє життя, будучи вірним присязі народу України до кінця.


Прощання з полковником Повлишеним відбулося 22 листопада 2025 року на території Свято-Троїцького храму ПЦУ м. Одеси.


Поховали Миколу Миколайовича на Алеї Героїв Західного кладовища Одеси.
Царствія Тобі Небесного Десантник! Нехай Душа Твоя буде у спокої…